Головна Головна -> Твори -> Твори з української літератури -> Твори
Твори з української літератури | Сторінка 30

Твори з української літератури



Твори з української літератури, твір з літератури, шкільні скорочені твори на тему

Роль пісні у п’єсі І. Котляревського «Наталка Полтавка»

Сентименталізм і художня правда у п’єсі І. Котляревського «Наталка Полтавка»

Утвердження народної моралі та внутрішньої краси людини у п’єсі І. Котляревського «Наталка Полтавка»

«Енеїда» І. Котляревського — енциклопедія українознавства

Своєрідність відображення народних ідеалів у творчості Григорія Сковороди

Яким я уявляю собі автора «Слова о полку Ігоревім»

«Слово о полку Ігоревім» — велична пам’ятка генію народу

Проблема історичної пам’яті народу в поемі М. Вороного «Євшан-зілля»

«З журбою радість обнялась» (за лірикою Олександра Олеся)

Оповідання М. Коцюбинського «Дорогою ціною»

Мої роздуми над образом Пузиря у п’єсі І. Карпенка-Карого «Сто тисяч»

Образ Богдана Хмельницького в народній творчості та художній літературі

Художній дивосвіт поруч (література рідного краю)

«Золотий обруч» громадівства у повісті І. Франка «Захар Беркут»

Відображення в народних думах та піснях героїчної боротьби за волю запорозького козацтва

Образ матері у ліриці Бориса Олійника

«Ти – весь у слові, як у сповиткові…» (лірика Бориса Олійника)

Чорнобиль – найбільша трагедія епохи (за поемою І. Драча «Чорнобильська Мадонна»)

«Люблю повертати людину очима до сонця мистецтва…» (Іван Драч про роль мистецтва)

Життєві переконання В. Стуса: «Довіку не буде із мене раба…»

«Якби було краще жити, я б віршів не писав, а робив би коло землі» (поезії Василя Стуса)

«Немає загадки таланту. Є вічна загадка любові» (за новелою Гр. Тютюнника «Три зозулі з поклоном»)

Роман у віршах «Маруся Чурай» — твір багатогранний, у ньому поєднане й епічне начало (історичні відомості), й ліричне (глибокі почуття героїв), і філософське підґрунтя. …Велике діло — писані слова! Історії ж бо пишуть на столі. Ми ж пишем кров’ю на своїй землі. Ми пишем плугом, шаблею, мечем, Піснями і невільницьким плачем. Історія — складна річ. Скільки ми знаходимо різночитань, гіпотез, думок щодо історичного процесу, багато суперечностей і в документах, а ще більше суперечностей в інтерпретації цих документів, скільки перекручень зазнала історія з боку ідеологічних доктрин… То де ж шукати справжню історію? Напевне, саме «на своїй землі», написану плугом, шаблею, мечем і піснями, надзвичайною кількістю прекрасних шедеврів пісенної творчості, що їх створив український народ. Саме таку живу, піснями писану історію відображує у романі «Маруся Чурай» Ліна Костенко. Зображений у романі історичний час — доба Хмельниччини, XVII століття — є суперечливим часом… Хоч який історичний час в багатостраждальній історії нашого народу не був суперечливим? Дослідники стверджують, що зафіксовано близько 200 000 українських народних пісень. Мені навіть важко уявити таку кількість! 200 000 пісень, кожна має свій сюжет (якщо не подієвий, то сюжет ліричний), кожна була кимсь складена і стільки разів виконана різними людьми, поки усталилася, стала народною! Якщо приблизно підрахувати, виходить, що для того, щоб проспівати усі українські народні пісні, якщо співати одну пісню на день, не повторюючись, необхідно близько 550 років!.. Відповідно, кожна більш-менш важлива подія в житті нашого народу супроводжувалася піснями, виспівано було кожну радість і кожен біль… Тож не дивно тепер, що звичайна дівчина із талантом до співу стала справжньою національною героїнею, символом, людиною з легенди… Багато уваги поетеса приділяє і звичайним людським почуттям, хоча чи можна назвати святе почуття любові звичайним? Історія кохання Марусі та Гриця також ніби взята з народних пісень… У романі «Маруся Чурай» майстерно поєднується історичне, ліричне та філософське. Григір Тютюнник колись сказав: «Пісня — це коли душа сповідається»… І насправді, пісні Марусі Чурай є сповіддю її душі і водночас сповіддю народної душі, бо в них вона відображує не тільки власні переживання, але й народні звичаї та вірування, історичні події, легенди про битви та походи. Мені сподобався роман «Маруся Чурай» зокрема й тим, що він є по-справжньому близьким мені твором: хоч у романі немає пафосу та урочисто піднесених слів, він є патріотичним та українським до останнього свого рядка. Картини народної вдачі, обрядів, героїчних походів та боротьби за свободу, картини української природи — все це поєднується гармонійно та поетично в єдину неповторну картину. Маруся Чурай бачить свою землю, і її бачення мені дуже імпонує: Усе як є — дорога, явори, усе моє, все зветься — Україна. Така краса, висока і нетлінна, що хоч спинись і з Богом говори.

Роман «Маруся Чурай» Л. Костенко: історичне, ліричне, філософське…

«Моєму серцю снишся ти…» (інтимна лірика Ліни Костенко)

Тема Великої Вітчизняної війни у ліриці Ліни Костенко

Філософські роздуми у поезіях Ліни Костенко

«Поети – це біографи народу, а в нього біографія тяжка» (за лірикою Ліни Костенко)

Суд над Ганною Розсохою – суд над народом? (За оповіданням Ю. Мушкетика «Суд»)

Моє ставлення до образу Платана Ангела (за п’єсою О. Коломійця «Дикий Ангел»)

«О рідне слово, хто без тебе я?» (За творчістю Дмитра Павличка)

«Все не те, коли нема любові…» (інтимна лірика Д. Павличка)

«Ти знаєш, що ти – людина?» (твір-роздум за однойменною поезією В. Симоненка)

«Лебеді материнства» – материнський заповіт на всі віки (Василь Симоненко)

«Є в коханні і будні, і свята» (інтимна лірика В. Симоненка)

Основні мотиви творчості Василя Симоненка

Людина і природа у романі «Собор»

Володька Лобода – людина-функція (за романом «Собор»)

«Собори душ своїх бережіть, друзі… Собори душ!..» (за романом О. Гончара «Собор»)

Синівська любов у «Пісні про рушник» А. Малишка

Лірика Андрія Малишка – це пісня душі

Основні тези памфлету І. Багряного «Чому я не хочу вертатися до СРСР?»

Роман «Тигролови» – перший пригодницький роман в українській літературі

«Серце кожного поета і романтика мусить іти на Голгофу» (життя Івана Багряного)

У пошуках людської гідності (за статтею Уласа Самчука «Нарід чи чернь?»)

Роман У. Самчука «Марія»: хроніка одного життя

Український Гомер XX століття (за творчістю У. Самчука)

Чарівний світ рідної землі (за повістю О. Довженка «Зачарована Десна»)

«Україна в огні» О. Довженка – страшні сторінки історії

О. Довженко – «творець мистецтва так сильно національного, що аж вселюдського» (К. Тепліца)

Сила народного духу в повісті О. Довженка «Україна в огні»

«Береться мудрість не із заповітів, а із шукань і помилок гірких…» (за драматичною поемою «Ярослав Мудрий»)

Образ Ярослава Мудрого з однойменного твору І. Кочерги

Боротьба за світло у поетичній п’єсі І. Кочерги «Свіччине весілля»

«Мина Мазайло» М. Куліша – «філологічний водевіль»

Микола Куліш – геній української драматургії

«Блакитні і червоні мрії мої» (життєвий шлях Миколи Куліша)

Кінематограф у літературі (на прикладі творчості Ю. Яновського)

«Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду…» (за романом Ю. Яновського «Вершники»)

Смерть та відродження родини Катранників (за романом В. Барки «Жовтий князь»)

Апокаліптичний світ 1933 року в романі В. Барки «Жовтий князь»

Основні мотиви лірики Е. Маланюка

«Мисливські усмішки» Остапа Вишні: любов до сонця, до вітру, до зеленого листу

«Отак і пишу…» (Життя і творчість Остапа Вишні)

«Яке щастя дивитись відкрито в очі свого народу!» (За творчістю Остапа Вишні)

«Сторожі» розколу душі (другорядні персонажі новели М. Хвильового «Я (Романтика)»)

Революція у новелі М. Хвильового «Я (Романтика)»: парадокси історії

«Голос ніжного серця» (інтимна лірика В. Сосюри)

Тема України у творчості В. Сосюри

Патріотичний зміст збірки М. Рильського «Слово про рідну матір»

Вірш М. Рильського «Рідна мова» – величальна пісня українській мові

Рання лірика Максима Рильського

«Голос поета дзвенів міддю» (поезія П. Г. Тичини років Другої світової війни)

Проблема національного відродження у творчості П. Тичини

«Сонячні кларнети» П. Тичини – поетичне вираження авторського розуміння гармонії Всесвіту