Головна Головна -> Твори -> Відтворення життя сільських дітей в оповіданні Б. Грінченка «Грицько»

Відтворення життя сільських дітей в оповіданні Б. Грінченка «Грицько»



Борис Дмитрович Грінченко був не тільки відомим письменником, мовознавцем, а й учителем. Учителем талановитим, уважним, ласкавим. І школярі дуже любили й поважали його.

Робота у школі багато дала письменнику: він пильно придивлявся до життя дітей у школі й поза школою, цікавився їх взаєминами, як вони пізнають навколишній світ, з ким дружать, до чого прагнуть. Ці життєві спостереження лягли в основу багатьох оповідань Бориса Грінченка, в яких він зображує життя дітей, — «Сестриця Галя», «Ксеня», «Украла», «Дзвоник» та інші.

Ось один із таких творів — оповідання «Грицько», в якому автор правдиво відтворює тогочасне життя селянських дітей — Грицька й Семена. Обидва вони живуть в одному селі, однолітки, але дружити не дружать. Надто різні хлопчики за характерами, уподобаннями, звичками. Жили хлопчики по сусідству. Батьки в них теж були різного достатку. Батько Грицька був чоловік не вбогий, тому син ніколи не знав нестатків. Грицько зростав, оточений любов’ю і піклуванням. За характером він був веселий, лагідний, товариський.

Семен ріс у родині бідної вдови. Мати його тяжко працювала, але ніяк не могла вибратися зі злиднів. Семен був бідно зодягнений, погано харчувався, йому ніколи не купували солодощів. І навіть тоді, коли в їх садку рясно вродили вишні, мати не дозволяла Семену рвати їх. А так хотілося малому поласувати вишнями! Мотря — мати Семенова — збиралася продати їх, а на виручені гроші дещо купити собі й віддати пошити шевцю чоботи для Семенка. Всі ці злигодні й нестатки наклали свій відбиток і на їх характер: і мати Семена, і сам він були людьми замкненими, суворими, відлюдкуватими, бо почували себе ніяково від жахливої бідності. Люди вважали їх злими. Але насправді це було не так. Все це зло, задиркуватість були в Семена лише показними: просто він в такий спосіб захищав себе, свою гідність. Грицько ж одразу не зміг цього зрозуміти, і навіть тоді, коли батько сказав йому, що, можливо, вони не були б такими злими, якби не були вбогими. «Як живеш, недоїдаючи щодня, та б’єшся, як риба об лід, заробляючи, то не будеш веселий».

Усі ці обставини й не давали хлопчикам здружитися. Вони без кінця сварилися, а одного разу дійшло навіть до бійки. Вдаривши Грицька, Семен сам не втримався, покотився з кручі й упав у воду. Гірше всього було те, що він не вмів плавати. І Грицько, забувши образу, тамуючи біль, плигнув у річку й врятував Семена, хоч це ледве не коштувало йому життя. Мати Семенкова була дуже вдячна Грицькові і, не маючи чим віддячити, тричі поцілувала його. А сусід дядько Тарас сказав, що з Грицька буде добрий козак. З того часу хлопчики потоваришували.

У цьому оповіданні письменник Б. Грінченко довів нам просту істину: за будь-яких обставин людина завжди повинна залишатися людиною, вміти розуміти інших, допомогти ближньому, якщо в тому є потреба, жити в мирі й злагоді. І ще одне: не завжди люди з достатком обов’язково злі й погані. Прикладом цього може стати Грицько — герой цього оповідання.


Загрузка...



Схожі твори: