Головна Головна -> Твори -> «Не втомлюся стежити, щоб Вічний вогонь не згас …» (1)

«Не втомлюся стежити, щоб Вічний вогонь не згас …» (1)



Цей блог
Цей блог

29 травня 2010 р.
«Не втомлюся стежити, щоб Вічний вогонь не згас …» (1)
Ярлыки: Без рубрики

У наш складний, важкий час трохи залишилося свят, але є один, який хвилює кожну людину і викликає почуття гордості за наш народ. У День Перемоги ми особливо гостро відчуваємо ціну завойованої нашим народом свободи і переймаємося гірким усвідомленням того, як велика ця ціна. Двадцять сім мільйонів життів – така страшна цифра за перемогу у війні з фашистами. Можливо, це число значно більше.

Що рухало нашими однолітками та молодими людьми трохи старші, коли вони, не шкодуючи життя, йшли в бій, відстоюючи кожну п’ядь рідної землі? Цей та багато інших питань стали предметом глибокого осмислення для сотень письменників. Хоча вони зображували у своїх творах “приватні” події війни, ми відчуваємо грандіозність всенародного подвигу. Автори намагалися показати, як у трагічних умовах війни проявляється героїзм захисників Батьківщини.

Наприклад, повість Ю. Бондарева “Гарячий сніг” розповідає про безмежні можливості людей, для яких захист Батьківщини є основним боргом перед нею. У повісті розповідається про те, як, незважаючи на зростаючі труднощі і напруга, в людях посилюється воля до перемоги і щоразу здається – ось вже межа людських можливостей. Але солдати, виснажені боями, безсонням, постійним нервовим напруженням, знаходять сили знову вступати в бій з танками, йти в атаку. У романі розповідається лише про одне військовому епізоді. У центрі уваги автора – дії батареї, перед якою поставлено завдання – за будь-яку ціну не пропустити величезні танкові сили ворога. Безмежна мужність, стійкість, сила духу та любов до Батьківщини – це якості, які притаманні радянському солдатові.

У повісті білоруського письменника Василя Бикова “Сотников” проблема справжнього і уявного героїзму підкреслена і загострена автором. Герої повісті – Сотников і Рибак. Можливо, в звичайних умовах вони й не виявили б своєї дійсної натури, але на війні людина розкривається і стає таким, яким він є. Йдучи на виконання завдання, герої по-різному реагують на майбутню небезпеку, і здається, що сильний і кмітливий Рибак більш підготовлений до подвигу, ніж кволий, хворий Сотников. Але якщо Рибак, який все життя “примудрявся знайти якийсь вихід”, внутрішньо готовий до того, щоб здійснити зраду, то Сотников до останньої миті залишається вірним обов’язку людини й Батьківщині.

Цю повість можна вважати одним з численних вінків слави, які покладають нащадки на знак безмірної вдячності за врятоване Батьківщину, збережену свободу. Слова сердечної вдячності повинні звучати не тільки зі сторінок книг. Всі наші справи, спрямовані на відродження Вітчизни, – це і данина пам’яті загиблим солдатам. Віддаючи належне пам’яті загиблих, не можна забувати про вже нечисленної групи залишилися в живих ветеранів війни. Турбота про їх здоров’я, благополуччя, повага до них – ось те мале, чого чекають вони від нас.


Загрузка...



Схожі твори: