Головна Головна -> Твори -> Своєрідність любовної лірики О. О. Блока

Своєрідність любовної лірики О. О. Блока



Є поети, чия творчість входить в наші серця як безцінний дар, з яким ми ніколи не розлучаємося. Серед них – Олександр Блок …

М. Рильський

Поезія А. А. Блоку підкорює серця читачів зачаровує музикою вірша, красою вираженого почуття. Вона вчить розуміти і цінувати справжнє мистецтво і отримувати від нього справжню насолоду.

Як поет Блок формувався під впливом російської класичної літератури. На початку творчого шляху найбільш близьким йому виявився романтизм В. А. Жуковського. Співак природи, як називав його В. Г. Бєлінський, вчив юного поета чистоті і височини почуттів, осягнення краси навколишнього світу, зіткненню з таємною Бога, віру в можливість проникнення за межу земного. Уроки Жуковського не пройшли для Блоку безслідно: вирощені ними “гострі містичні і романтичні переживання” звернули Блоку в 1901 році до творчості поета і філософа-містика Вол. Соловйова, який був визнаний “духовним батьком” молодшого покоління російських символістів (О. Блок, А. Білий, С. Соловйов, В’яч. Іванов, Елліс та ін.) Ідейним стрижнем його вчення була мрія про царство теократії, що виникає з сучасного світу, загрузлого у злі і ваді, але врятованого надалі Світовий Душею, Вічної Дружиною, яка постає своєрідним синтезом гармонії та краси, добра, духовним початком всього живого. Ця соловйовської тема стала центральною в ранніх віршах Блока, що склали першу його книгу “Вірші про Прекрасну Дамі” (1904 р.)

“Вірші про Прекрасну Дамі” – це твори, в основі яких лежить справжнє почуття любові до нареченої, пізніше – дружині поета Л. Д. Менделєєва. Разом з тим це містичне схиляння перед володаркою Всесвіту, вічної жіночності. Послідовно і систематично Блок переводить в “Віршах про Прекрасну Дамі” свої земні почуття у вищий, ідеально-містичний план. У цих віршах кохана, позбавлена яких би то не було земних рис, наділена рис справжнього божества. Це Небесна Діва, Вічна Жіночність, Владичиця Всесвіту, Промениста Цариця, Зоря, Купина. Ліричний герой – юнак, раб, інок, лицар, готовий все життя служити своїй Дамі. Кохана уявляється йому як ніби в чудовому сні або казці. Вона часто є в сутінках, в тумані, оточена хиткими тінями. Враження примарність, невизначеності образу посилюється і від того, що поет уникає конкретних, описових епітетів. Вони розраховані лише на емоційне сприйняття: ароматні сльози, Лазурне сновидіння, крок заворожений, бездонний погляд, наполеглива мрія, сутінь таємничий. Архаїчна, церковна, “молитовна” лексика (лампада, панікадила, ризи та ін) відповідає уявленню про кохану як про божество. Постійні мрії про зустріч з Нею, очікування Її призову асоціюється з другим пришестям, з повним оновленням, Преображенням усього світу.

Великий знавець і цінитель поезії М. Рильський писав: “Вірші про Прекрасну Дамі” – це перш за все вірші про любов і високої людської краси, це одягнені в умовно-містичні одягу торжество живого життя, передчуття всесвітньої зорі “. Чисті почуття першого кохання часто породжують ідеалізацію, обожнювання коханої, прагнення бачити в ній найпрекрасніше, піднесене, “неземне”. Ці почуття знайшли дуже точне, психологічно правдиве вираз в дивно ніжних, мелодійних віршах Блоку. У служінні Прекрасної Дамі, яка повинна перетворити світ, поет бачив свій головний подвиг життя:

Буде день – і станеться велика,

Чую в майбутньому подвиг душі.

Нехай подання Блоку про подвиг було невиразним, невизначеним, туманним, для нас важливо відзначити у поета постійне бажання, волю до подвигу. У любовних віршах про Прекрасної Дамі звучить якесь тривожне очікування незвичайних, приголомшливих подій.

У 1906 році поет переймається новою ідеєю “містицизму в повсякденності”. Зображаючи непривабливі сторони сучасного міста, Блок створює образи на перетині двох планів – реального і фантастичного. Яскравим виразом таких поглядів є балада “Незнайомка”, написана в 1906 році. Блок спеціально відбирає тільки такі деталі повсякденності, поєднання яких має найбільш переконливо розкрити вульгарність міщанської “життєвої прози” і відтворити задушливу, згубний атмосферу буржуазного суспільства. Описуються деталі непривабливою, буденного життя: ресторан, п’яні вигуки, згубний дух, пил, канава, дитячий плач, жіночий вереск, скрип кочетів, сонні лакеї, п’яниці з очима кроликів і т. п. З декількох можливих синонімів поет вибирає саме ті, які передають цілком певну авторську оцінку. Символом мрії поета про ідеальний, гармонійному світі виступає прекрасна жінка – таємнича Незнайомка. Її образ виникає на перетині реальності і фантастики (сам Блок назвав це “фантастичним реалізмом”). У вірші названі цілком конкретні, земні риси Незнайомки: дівочий стан, пружні шовку, капелюх з траурними пір’ям, в кільцях вузька рука, темна вуаль.

Дівочий стан, шовками схоплений,

В туманному вікні …

.. Дихаючи духами і туманами,

Вона сідає біля вікна

І віють давніми повір’ями

Її пружні шовку,

І капелюх з траурними пір’ям,

І персні вузька рука …

Не можна не помітити при цьому, що всі ці деталі зовнішності не створюють індивідуального портрета жінки. Вони викликають у читача лише загальне уявлення про зовнішню красу таємничої незнайомки. Вона оточена чимось загадковим і. незбагненним, як ніби сама виникла з туманних мрій або сновидінь. З її зовнішністю поет пов’язує і стародавні повір’я, і глухі таємниці, і чиє-то сонце, і незліченні скарби. У кожного з читачів вони викликають свої особисті асоціації, воскрешають якісь відчуття, пробуджують спогади.

Поетичний дебют Блоку припав на роки передодня першої російської революції 1905-1907 років. Мотиви сумніву, невіри проникли вже в “золотолазурние” “Вірші про Прекрасну Дамі”. А в наступних творах все менше захоплень, відчутніше присмак гіркоти пізнавання життя. Нове сприйняття земного буття, нові настрої і почуття поета помітно проявляються в першому вірші циклу “закляті вогнем і мороком” “О, весна без конца и без краю …” (1907 р.). Це вірш був написаний тоді, коли співак Прекрасної Дами вже розчарувався у своїх колишніх ідеалах. Він не чекав більше пришестя Владичиці Всесвіту. Молитовне ставлення до Небесної Діві змінилося у нього природним відчуттям земного кохання з усіма її радощами і муками. Поет проголошує інше ставлення до земного буття: “Пріян світ, як дзвінкий дар, як злата жменю, я став багатий”. Його цілком захоплює життя в усіх його проявах, у постійній впертій боротьбі. “Приймаю!” – Головна думка, головний пафос вірша “О, весна без конца и без краю …” Поет бере успіх і невдачу, плач і сміх, пустельні весі і тісні міста, “освітлений простір піднебесний і томління рабьіх праць”. Ці контрастні картини показують суперечності життя, різні її прояви. І коли поет говорить про своє ємстві світу, ми розуміємо, що він не збирається йти від життя в невідомі “інші світи”.

Тепер у сприйнятті поета безперервна боротьба, “вічний бій” є сенсом життя, приносять справжню радість людині. Ця думка пройде через багато віршів Блоку наступних років. Розмірковуючи про історичні долі Росії, про боротьбу руських з іноземними поневолювачами, поет вигукує: “І вічний бій! Спокій нам тільки сниться .. “(” На полі Куликовому “). Постійна турбота, спрага творчості, незважаючи на життя сон важкий “, складають головний” прихований двигун “всієї діяльності Блоку. Вірш “О, весна без конца и без краю …” насичене риторичними зверненнями та вигуками захопленого поета. Весна і мрія пов’язуються, поєднуються у свідомості поета в єдине ціле. З початком весни відкривається перспектива нової, що зароджується, незвіданою життя. Пробуджуються в душі нові почуття, нові мрії – безмежні, безмежні.

Любов займає головне місце і в циклі віршів “Страшний світ”. Любов і пристрасть сусідять з муками, тортурами, смертю. Для поета стає нестерпною постійна принизлива брехню (“мовчазна брехня”, “брехлива посмішка”, “брехні і підступності заходи немає” та ін.) Та й сам він виявляється жертвою “страшного світу” і з нещадною правдивістю розповідає про це (“На островах”, “Приниження”). Невіра у можливість здобуття справжнього людського щастя народжує у Блоку байдужість, нудьгу, безвихідну тугу (вірш “Ніч, вулиця, ліхтар, аптека …”).

Поряд з мотивами згубної пристрасті і розчарування в житті і людські почуття у циклі “Страшний світ” зустрічаються мрії і спогади про що пішла любові. Тугою про можливі, але не здійснились надіях пройнятий вірш “У ресторані”:

… Але була ти зі мною своєю погордою юним,

Ледве помітним тремтінням руки …

Ти рвонулася рухом переляканої птиці,

Ти пройшла, як сон мій, легка …

І дихнули парфуми, задрімали вії,

Зашепотіли тривожно шовку.

Зустріч з незнайомкою пробуджує у героя вірша почуття любові, надію на можливість щастя. Сприйняття роз’їдаючої душу туги за збулися щастя підсилюють і музика (“несамовито заспівали змички”), і природа.

К. Паустовський писав: “Вірші Блоку про любов – це чаклунство. Як всяке чаклунство, вони можна пояснити і болісні … У цих віршах, особливо в “Незнайомка”, “У ресторані”, майстерність доходить до межі … Це не стільки вірші про вічно жіночому, скільки порив величезною поетичної сили, бере в полон і досвідчені, і недосвідчені серця “.


Загрузка...



Схожі твори: