Головна Головна -> Твори -> «Нові люди» в романі М. Г. Чернишевського «Що робити?»

«Нові люди» в романі М. Г. Чернишевського «Що робити?»



“… Я хотів зобразити звичайних

порядних людей нового покоління “.

Чернишевський М. Г.

Після скасування кріпосного права в 1861 р. в російській суспільстві стали з’являтися люди небаченої раніше формації. Це були діти чиновників, священиків, дрібних дворян і промисловців, які приїжджали до Москви і Петербурга і інші великі міста з різних куточків Росії, щоб здобути освіту. Вони охоче вбирали в університетських містах не тільки знання, але й культуру, привносячи, у свою чергу, в життя демократичні традиції своїх невеликих провінційних містечок і явну незадоволеність старими дворянськими порядками,

Їм судилося почати нову епоху розвитку російського суспільства. Це явище знайшло своє відображення і в російській літературі 60-х рр.. XIX століття, саме в цей час Тургенєв і Чернишевський написали романи про “нових людей”. Героями цих творів були революціонери-різночинці, які головною метою свого життя вважали боротьбу за щасливе життя всіх людей в майбутньому. У підзаголовку роману “Що робити?” М. Г. Чернишевського ми читаємо: “З розповідей про нових людей”.

Чернишевський “знає не тільки те, як думають і розмірковують нові люди, але й те, як вони відчувають, як люблять і поважають один одного, як влаштовують своє сімейне і повсякденне життя і як гаряче прагнуть до того часу і до того порядку речей, при яких можна було б любити всіх людей і довірливо протягувати руку кожному “.

Головні герої роману – Лопухів, Кірсанов і Віра Павлівна – є представниками людей нового типу Вони, здавалося б, не роблять нічого такого, що перевищувало б звичайні людські можливості. Це звичайні люди, і такими людьми визнає їх сам автор; дана обставина надзвичайно важливо, воно надає всьому роману особливо глибоке значення.

Висуваючи в якості головних героїв Лопухова, Кірсанова і Віру Павлівну, автор тим самим показує читачам: ось такими можуть бути звичайні люди, такими вони і повинні бути, якщо, звичайно, хочуть, щоб їх життя було повне щастя і насолоди. Бажаючи довести читачам, що вони дійсно звичайні люди, автор виводить на сцену титанічну постать Рахметова, якого він сам визнає незвичайним та називає-“особливим”. Рахметов в дії роману не бере участь, адже такі люди, як він, тільки тоді й там бувають у своїй сфері і на своєму місці, коли і де вони можуть бути історичними діячами. Їх не задовольняють ні наука, ні сімейне щастя.

Вони люблять усіх людей, страждають від кожної що проходить несправедливості, переживають у власній душі велике горе мільйонів і віддають на зцілення цього горя все, що можуть віддати. Спробу Чернишевського представити читачам особливу людину можна назвати цілком вдалою. До нього брався за це справа Тургенєв, але, на жаль, абсолютно безуспішно.

Герої роману – люди, що вийшли з різних верств суспільства, в основному студенти, які займаються природничими науками і “рано звикли пробивати собі дорогу своїми грудьми”.

У романі Чернишевського перед нами постає ціла група однодумців. Основою їх діяльності є пропаганда Студентський гурток Кірсанова – один з найдієвіших. Тут виховуються молоді революціонери, тут формується особистість “особливої людини”, революціонера-професіонала. Щоб стати особливою людиною, потрібно, в першу чергу, мати величезну силу волі, щоб заради своєї справи відмовитися від усяких насолод і заглушати в собі усі найменші бажання.

Робота в ім’я революції стає єдиним, цілком поглинає справою.

У становленні переконань Рахметова вирішальне значення мав розмову з Кірсанова, під час якого “він посилає прокляття того, що повинно вмерти і т. д.”. Після нього почалося переродження Рахметова в “особливу людину”. Про силу впливу цього гуртка на молодь говорить вже те, що у “нових людей” є послідовники (стипендіати Рахметова).

Чернишевський дав у своєму романі і образ “нової жінки”. Віра Павлівна, яку Лопухов “вивів” з “підвалу міщанської життя”, – всебічно розвинена людина, вона прагне до досконалості: вирішує стати лікарем, щоб приносити ще більшу користь людям. Вирвавшись з батьківського дому, Віра Павлівна звільняє й інших жінок. Вона створює майстерню, де допомагає бідним дівчатам знайти своє місце в житті.

Вся діяльність Лопухова, Кірсанова, Віри Павлівни одухотворені вірою в наступ світлого майбутнього. Вони вже не самотні, хоча ще вузьке коло їх однодумців. Але саме такі люди, як Кірсанов, Лопухов, Віра Павлівна і інші, були необхідні в той час Росії. Їхні образи послужили прикладом для формування світогляду революційного покоління. Автор усвідомлював, що описані в його романі люди – це його мрія. Але мрія ця в той же час виявилася і пророцтвом. “Пройдуть роки, – каже автор роману про тип нової людини, – і він відродиться в більш численних людей”.

Найкраще про “нових людей” і про їх ролі в житті інших людей написав у своєму романі сам Чернишевський: “Мало їх, але ними розцвітає життя всіх; без них вона заглухла б, прокисли б; мало їх, але вони дають усім людям дихати , без них люди задихнулися б. Це колір кращих людей, це двигуни двигунів, це сіль солі землі “.

Без таких людей неможливе життя, адже вона повинна постійно змінюватися, перетворюватися з року в рік. У наші дні теж є місце новим людям, які вносять корінні зміни в життя. І в цьому відношенні роман Чернишевського “Що робити?” Цінний і актуальний для сучасного читача. Він допомагає викликати підйом в душі людини, прагнення до боротьби за суспільне благо. Тема роману буде завжди сучасна і необхідна для розвитку суспільства.


Загрузка...



Схожі твори: