Головна Головна -> Твори -> Стаття В.Г. Короленка «Війна, вітчизну і людство» (досвід статті)

Стаття В.Г. Короленка «Війна, вітчизну і людство» (досвід статті)



Радієш, що він живе і

радіє серед нас …

І. Бунін

Як всякий видатний письменник, Володимир Галактіонович Короленко мав двома принаймні геніальними здібностями – передбачати і застерігати. Він відчував свою епоху – переломний час, пору воєн та революцій. Письменник говорив про себе: “Я – безпартійний соціаліст”. В. Г. Короленка за походженням був дворянином, але вважав себе різночинцем: “Ми тоді думали перевернути весь світ!” Він пережив трьох царів, три війни, три революції і ще одну війну – громадянську, а також жахливий голод у Поволжі 21-го року, коли інтелігенцію за участь у допомозі народу вже карали. Щоб зрозуміти його життєвий шлях, треба знати його ставлення до суспільства, а він себе поставив так: “Письменник за всяких умов нецензурний” – таким він був і при царях, і при більшовиках.

Відомо, що в роки культу особи багато радянські вчені намагалися довести, що Короленко не мав ніякого відношення до народництва і був лояльний до “влади трудящих”. Сам письменник хоч і вважав себе революціонером, але моральні початку революційного народництва проніс через усе своє життя. Він явив зразок, як російський інтелігент повинен служити своєму народу, суспільству, правди, справедливості й волі, і чітко визначив для себе ставлення до нової влади. Він вважав, що комуністи не стали передовим загоном і пішли неправильним шляхом удушення свобод, ніж принесли багато шкоди ідеї соціалізму. Він був упевнений, що заради майбутнього потрібна не диктатура, завжди обмежує свободи, а вільна боротьба за нові соціальні установи, за демократію, а не за бюрократію. Він не втомлювався повторювати, що соціалізм без свободи – це що завгодно, тільки не соціалізм, і не помилився, тому що наш соціалізм зрештою знайшов своє точну назву – “тоталітарний режим”.

Коли письменник працював над своєю знаменитою статтею “Війна, вітчизну і людство”, йому вже йшов 65-й рік, а в Росії стояло літо 1917 року. У цій статті виразилося все, заради чого все життя бився своїм пером Короленка. Багато що трапилося: Росія більше не бажала ані війн, ні царів – хотіла світу, землі, вільної праці, щасливого життя. У Полтаві, де він тоді жив, його запрошували виступати на мітингах робітники, і селяни, і інтелігенція. Під час громадянської війни Короленка однаково по-людськи ставився і до білих, і до червоних. Допомагав пораненим, давав їм притулок. Багато разів він заступався за засуджених “чекою” без суду до “вищої міри соціального захисту”, тому що був упевнений: “Не можна на крові і ненависті будувати мораль одного класу”.

Один денікінський генерал, шанувальник Короленка, зізнаючись у своєму препишній відносно до письменника, говорив, що йому дали на вибір взяти який-небудь місто і він вирішив взяти Полтаву, тому що там жив Короленко. Письменник стримано йому відповів на це: “Компліменти потім, ваші війська вбивають червоноармійців і вчительок – цьому я навчав своїх читачів?”

Автор статті “Війна, вітчизну і людство” не поділяв горезвісного гасла поразки своєї країни в всесвітня битві народів, а німецький імперіалізм вважав найнебезпечнішим, тому і закликав з ним битися, але … Тут я сам трохи не можу зрозуміти всієї глибини роздумів письменника. Він і Антанті не бажав перемоги, як духу анексії, тобто прагне приєднати насильно Росію до інших держав або ж роздрібнити її. Можливо, Короленко передбачав згубний процес створення нових держав ще тоді.

Але багато що у нього ясно й чітко. Наприклад, він передбачав згубність політики воєнного комунізму, виступав проти розкуркулення.

Стаття Короленка “Війна, вітчизну і людство” мала особливу долю. За неї в 20-х переслідували і саджали, в 30-х було страчено. Тільки в наш час стаття звільнилася від ярлика – “крамольна”. Але я вважаю, що звільнити не зовсім, тому що в ній є думки щодо перегинів і нашого часу, який зазначено, я вважаю, духом деякого анархізму. Великий провидець на завершення свій статті писав: “Анархія – це війна всіх проти всіх в середовищі самого вітчизни …” Але головне в цій роботі письменника для нас все ж таки полягає в тому, що Короленко вчить чекати просвіту в нашому житті не від перемоги якоїсь одного боку, а від загального просвітлення нашої свідомості.


Загрузка...



Схожі твори: