Головна Головна -> Твори -> Гармонія природи у вірші М. Ю. Лермонтова “Люблю я ланцюга синіх гір…”

Гармонія природи у вірші М. Ю. Лермонтова “Люблю я ланцюга синіх гір…”



М. Ю. Лермонтов чудово почував природу й точно міг передати свої відчуття. У вірші “Люблю я ланцюга синіх гір…” він описує барвистий захід у горах:

  • Ярка без світла й червона
  • Спливає через них місяць… або
  • На заході вечірній промінь
  • Ще горить на ребрах хмар
  • И поступитися все бариться він
  • Місяцю – похмурий небокрай…
  •  

Кожне слово вірша пронизане настроєм, образом, кольорами. А потім – прагнення, політ, стукіт копит, і завмирає подих:

  • Один раз при такому місяці
  • Я мчався на лихому коні…
  • …Мрячний місяць і мене,
  • І гриву, і хребет коня
  • Сребристым блиском обсипав…

 

Лермонтов дуже добре почував ритм життя. Людина стрімка в бажаннях, думках, діях. Але строк його життя короткий, і, вирвавшись із круговерті, можна встигнути побачити, для чого ми породжені.

  • …И довго так мій кінь летів…
  • І вкруг себе я подивився:
  • Усе той же степ, усе той ж місяць…

 

Ми крихітна частина природи, її осколок, ми не можемо приборкати неї, хоча вже й вибилися з-під материнського крила. І Лермонтов дуже тонко помітив, як місяць Здавалося, дорікала в тім, Що людина зі своїм конем Хотіла панування степів У ту ніч сперечатися з нею! У смерті немає життя, а в житті є природа, а в природі є гармонія, гармонія повинна бути в людині, і така цілісність допоможе нам побачити мир очами чудового поета Михайла Лермонтова.

 

 





Схожі твори: