Головна Головна -> Твори -> Людини ведуть на плаху …

Людини ведуть на плаху …



Найрізноманітніші книги, на будь-які теми, для великого кола читачів можна знайти зараз на книжкових полицях магазину. Але майже кожної людини цікавлять книги на етичну тему, які містять у собі відповіді на одвічні питання людства, які зможуть підштовхнути людину до їх вирішення і дати йому точні і вичерпні відповіді на ці питання.

Таким, наприклад, і є роман відомого сучасного письменника Ч. Айтматова “Плаха”.

“Плаха” – це немаленьке твір, за своїм ідейним змістом воно змушує людину замислитися над багатьом і не може залишити свого читача байдужим до себе. Цю книгу важко просто поставити назад на полицю і забути про неї, прочитавши її “від кірки до кірки”, вникнувши в зміст кожного слова, кожної фрази, які містять у собі сотні запитань і відповідей.

Ч. Айтматов у своєму романі, втім як і в кожній своїй книзі, завжди прагнув показати людину, яка шукає своє місце в житті, його пороки, які ведуть до загибелі всього людства. Він піднімав такі проблеми, як наркоманія – “чума XX століття”, екологія людської душі, її чистота і моральність – одвічне прагнення людей до ідеалу людини, і таку важливу проблему в наш час, як природа, дбайливе ставлення до неї.

Ч. Айтматов хотів розкрити у своєму творі всі ці теми, донести їх зміст до свого читача, не залишити його байдужим до всього і бездіяльний, тому що час вимагає від нас їх дозволу, швидкого і правильного. Адже зараз людина сама, кожну хвилину, вбиває себе. Він “грає з вогнем”, скорочуючи своє життя, просто пропалювання її дорогоцінні хвилини, місяці, роки однією викуреної сигаретою, надмірним вживанням алкоголю, однією дозою наркотиків … Та й хіба втрата моральності для людини не самогубство, адже це буде бездушне істота, позбавлене всяких почуттів, здатне зруйнувати гармонію природи, знищити її створення: людей, тварин, рослини.

Хіба не жахливо, що обличчя людини може налякати вовків Моюнкумской пустелі. “Плаха” починається темою вовчої сім’ї, переростає в тему загибелі савани з вини людини, так як він вривається в неї як хижак, що знищує все живе: сайгаків, вовків.

Вовки тут олюднені, наділені моральної силою, шляхетністю і розумом, яких позбавлені люди. Вони здатні на любов до дітей, тужать за ним. Вони самовіддані, готові жертвувати собою заради майбутнього життя своїх дітей. Вони приречені на сутичку з людьми. Причому всі звертається в невідворотну трагедію для савани: вбивство невинної дитини. Багато уваги приділяє Ч. Айтматов і розкриття характерів інших героїв роману: Базар-бая, Бостона, Овдія Каллістратова. Він протиставляє їх. Створюючи Базарбая і Кандалова, він опускає опис їхнього внутрішнього світу, так як вони втілення зла і не можуть нічого в собі нести, крім руйнування. Але зате багато уваги приділяє розкриттю причин трагедій Бостона і Овдія. У них є уособлення людяності, почуття рівноваги у взаємовідносинах людини і природи. Вони хочуть і прагнуть до спасіння хоча б однієї людини або життя тварини. Але не можуть, так як вони не дуже грамотні, беззахисні і непрактичні, не здатні пробудити через це совість і каяття.

Але все ж ми в наш час потребуємо таких духовно чистих людей. З цими образами Айтматов зв’язав ідеї гуманізму, так як тільки такі люди можуть відвести людину від плахи і позбавити світ від зла.





Схожі твори: