Головна Головна -> Твори -> Ідейний смисл роману Замятіна «Ми»

Ідейний смисл роману Замятіна «Ми»



Дж. Оруелл сказав в 1932 році про роман Є. Замятіна “Ми”: “… Цей роман – сигнал про небезпеку, що загрожує людині, людству від гіпертрофованої влади машин і влади держави – все одно якого”. Ця оцінка ідейного змісту роману досить правдива. Але все-таки його сенс не зводиться тільки до критики машинної цивілізації і заперечення будь-якої не було влади.

У антиутопії Замятіна, написаної в 1920 році, “стримається явний натяк на реалії революційних перетворень в Росії. З властивим йому даром передбачення Замятін говорить своїм романом, що обраний новим керівництвом країни шлях веде від світлих ідей соціалізму. Письменник вже в перші післяреволюційні роки став помічати в “новій” життя насторожували, тенденції: зайву жорстокість влади, руйнування класичної культури та інших традицій у житті суспільства, наприклад, в області сімейних відносин. Час довів обгрунтованість полеміки Замятіна з політичною практикою перших років Радянської влади – саме так можна визначити завдання автора роману “Ми”.

Дія в романі перенесено в далеке майбутнє. Після закінчення Великої двохсотлітньої Війни між містом і селом людство вирішило проблему голоду – була винайдена нафтова їжа. При цьому вижило 0, 2% населення землі. Ці люди і стали громадянами Єдиного Держави. Після “перемоги” над

голодом, держава “повело наступ проти іншого владики світу – проти Любові”. Було проголошено історичний сексуальний закон: “Всякий з нумером має право, як на сексуальний продукт, на будь-який нумер”. Для нумером визначили відповідний табель сексуальних днів і видавали рожеву талонний книжку.

Про життя Єдиного Держави – “найвищих вершинах в людській історії” – розповідає в романі талановитий інженер Д-503, провідний записи для нащадків. У його щоденниках розкриті особливості політики, культури Єдиного Держави, характерні взаємини між людьми. На початку роману Д-503 дотримується традиційних для людей Єдиного Держави поглядів. Потім під впливом знайомства з революціонеркою .1-330 і любові до неї багато чого в його світогляді змінюється.

Спочатку Д-503 постає перед нами як захоплений шанувальник Благодійника. Він захоплюється досягнутим в державі рівністю: всі нумеруються однаковими одягнені, живуть в однакових умовах, мають рівне право сексуальне. Очевидно, що автор роману не згоден з оповідачем. Те, що Д-503 здається рівністю, розцінюється Замятін як страхітлива однаковість. Ось як він описує прогулянку: “Ми йшли так, як завжди, тобто так, як зображені воїни на ассірійських пам’ятниках: тисяча голів – дві злитих інтегральних ноги, дві інтегральних у розмаху руки”. Це ж видно і під час виборів голови Держави, результат яких вирішений наперед заздалегідь: “Історія Єдиного Держави не знає випадку, щоб у цей урочистий день хоча б один голос наважився порушити урочистий унісон”. У міркуваннях ж Д-503 про безладне “виборів у стародавніх” як би від протилежного розкривається позиція автора. Демократичні вибори він вважає єдино прийнятними.

Замятін з дивовижною прозорливістю описав ту пародію на вибори, яка в Країні Рад довгий час видавалася за самі вибори. Кандидат на пост глави Єдиного Держави завжди один і той же – Благодійник. При цьому в державі проголошено народовладдя …

У романі показано життя типового тоталітарної держави, з усіма притаманними йому атрибутами. Тут і стеження за нумерують, і переслідування інакодумців. Інтереси людей повністю підпорядковані інтересам держави. У нумером не може бути індивідуальності, на те вони і нумеруються, щоб відрізнятися тільки своїм порядковим числом. Колективне варто в такій державі на першому плані: “” Ми “- від бога, а” Я “- від диявола”. Сім’я тут підмінена талонний правом. Та й житло, надане нумерують, навряд чи можна назвати будинком. Вони живуть у багатоповерхових будинках, в кімнатах з прозорими стінами, завдяки чому за ними можна безперешкодно вести спостереження.

Єдиний Держава знайшло управу на неслухняних – в результаті Великої операції, яку було насильно піддані всі нумерують, їм була вирізана фантазія. Куди надійніше захист від інакомислення! Замятін пише, що в результаті цієї операції герої стають схожими на “якісь людиноподібні трактори”. Д-503 після операції остаточно відмовляється від виниклих у нього під впливом “1-330 зухвалих думок. Тепер він, не вагаючись йде в Бюро Зберігачів і доносить на повстанців. Він стає “гідним громадянином Єдиного Держави”. Так збулися слова Благодійника про рай, як про місце, де перебувають блаженні, позбавлені бажань люди з вирізаною фантазією.

У Єдиному Державі проводяться експерименти не тільки над людьми. Ми бачимо, на що перетворюється природне середовище. У місті, де в основному відбувається дія, немає нічого живого. Ми не чуємо птахів, шелесту дерев, не бачимо сонця (сонця, світла у світі стародавніх, здавалося Д-503 “диким”). Технократичному місту-державі протиставлений в романі світ за Стіною – Жива Природа. Там, за Стіною, жили “природні” люди – нащадки тих, хто пішов після двохсотлітньої війни в ліси. У житті цих людей є свобода, вони сприймають навколишній світ емоційно. Однак Замятін не вважає цих людей ідеальними – вони далекі від технічного прогресу, тому їх суспільство перебуває у примітивній стадії розвитку.

Тим самим Євген Замятін виступає за формування гармонійної людини. Нумерують і “природні” люди – це крайнощі. Мрії Замятіна про гармонійний людину можна знайти в роздумах Д-503 про “лісових” людей і нумеруються: “Хто вони? Половина, яку ми втратили, Н 2 і О … потрібно, щоб половини з’єдналися … ”

Ідейний зміст твору розкривається в сцені повстання членів революційної організації “Мефі” та її прихильників. Стіна, що відокремлює тоталітарний світ міста-держави від вільного світу, висаджена в повітря. У місті відразу лунає пташиний гомін – туди приходить життя. Але повстання в романі розгромлено, і місто знову відділений від зовнішнього світу. Єдиний Держава знову спорудили стіну, назавжди відрізані людей від вільного життя. Але кінець роману не безнадійний: за Стіну, до “лісовим” людям вдалося піти “протизаконної матері” О-90. Народжений у природному Світі її дитина від Д-503, за задумом Замятіна, повинен стати одним з перших скоєних людей, в якому поєднаються дві розпалися половини.

Своїм романом Замятін вирішує ряд найважливіших загальнолюдських і політичних проблем. Головними в романі є теми свободи і щастя, держави та особистості, зіткнення індивідуального і колективного. Замятін показує, що не може бути благополучним суспільство, не вважається із запитами й інтересами своїх громадян, з їх правом на вибір. Політичне значення роману “Ми” точно визначив історик Ч. Уолш: “Замятін та інші автори антиутопій попереджають нас не про помилкові політичних теоріях, але про те жахливий, у що може вилитися спочатку гарну політичну рух, якщо воно перекручується”.

Доля цього твору, який вперше було опубліковано на батьківщині автора тільки через майже 70 років, в 1988 році, доводить його гостру проблематику і політичну спрямованість. Недарма роман викликав у Росії в 20-х роках жвавий інтерес, хоча сучасники Замятіна не могли його побачити надрукованим. Цей твір буде актуальним завжди – як попередження про те, що руйнує тоталітаризм природну гармонію світу й особистості.





Схожі твори: