Головна Головна -> Твори -> Рецензія на розповідь І. Данилова «У нових господарів»

Рецензія на розповідь І. Данилова «У нових господарів»



З автором оповідання “У нових господарів” Іваном Даниловим я познайомилася вперше. Ця розповідь був написаний в 1981 році, саму ж книгу “Зимовий дощ” випустило видавництво “Сучасник” в 1984 році.

Розповідь написаний доступним і зрозумілим мовою, в ньому описується нове життя корови Марти після смерті старої господині. Колишня господиня дуже любила корову, чудово про неї піклувалася, була дуже уважна і добра до неї. Березень платила їй тим же. Кожен раз раділа зустрічі з господинею, “повертаючись з пасовища”, вона “мало не бігла поперед усього стада”, сподіваючись зустріти ту, яку так любила. Але ось улюблена господиня померла, і на зміну їй прийшли нові, чужі люди. Вони не любили й побоювалися Марту, дуже погано про неї піклувалися, були з нею грубо і жорстокі. Тому березня не злюбила їх. Вона не розуміла, що сталося з її господинею, дуже сумувала за нею, весь час чекала, що та коли-небудь прийде і все піде по-старому. За рік нового життя вона дуже змінилася в характері, стала “безглуздо і задерикуватий”. І десь через рік березня отруїлася і померла від недогляду своїх господарів.

Зав’язка твору починається з того моменту, коли помирає стара господиня. Далі йде розвиток дії – життя Марти у нових господарів, потім кульмінація – той момент, коли Марта отруїлася, і, нарешті, розв’язка, тобто смерть Марти. У ході розповіді багато ліричних відступів, спогадів корови, в яких вона мимоволі порівнює минулу і справжнє життя. По-моєму, вони дані для того, щоб краще зрозуміти ідею, яку хотів донести до читача автор. На мій погляд, ідея полягала в тому, щоб показати людям, як потребують у любові й піклуванні жовтня. Автор хотів сказати, що навіть тварини можуть переживати, когось ненавидіти або любити, можуть комусь радіти або про кого-то тужити. Без любові вони так само, як і люди, черствіють і озлоблювалася. Я вважаю, що головна тема цього твору – тема кохання і взаємин між людьми та тваринами. Протягом усього оповідання яскраво виражена позиція автора. Він явно шкодує корову, співчуває їй. Йому, звичайно, більше до душі стара господиня Марти. Це помітно в описі тих моментів, коли господиня годує корову, доглядає за нею. Ці місця автор описує дуже детально і красиво. Деякі слова він вживає в зменшувально-пестливе формі. Наприклад, “клала сінця”, “билочка пирію”, “скибочку хліба”. Описуючи руки, він використовує такі епітети, як “розумні”, “пружні”, “ласкаві”. Показуючи ж нових господарів, зокрема мужика, автор іронізує, сміється над ним, називаючи його “мужічішка” або “цей смердючий”.

Мені Марту дійсно шкода. Адже вона абсолютно безпорадна жертва обставин. Вона не розуміє навіть того, що відбувається навколо неї, сумує за старою господині, весь час чекає, що та коли-небудь повернеться. Усі ці порожні очікування навіюють мені сумні думки. Прочитавши це оповідання, розумієш, наскільки ми всі самотні й безпорадні перед ударами долі, як ми легко звикаємо до людей, які люблять нас, які постійно знаходяться поряд з нами, і як важко ми переживаємо розлуку з ними.





Схожі твори: