Головна Головна -> Твори -> Повісті «Обличчям до обличчя» Ч. Айтматова та «Живи і пам’ятай» В. Распутіна

Повісті «Обличчям до обличчя» Ч. Айтматова та «Живи і пам’ятай» В. Распутіна



Той, хто в біді покидає свій народ,

стає його ворогом.

Ч. Айтматов

Чингіз Айтматов Торекулович прийшов у літературу з яскравим і цікавим твором “Лицем до лиця” в 1958 році. Нехитре оповідання про дезертир набуває під пером майстра філософське осмислення. Айтматов показує героїв повісті в розвитку: Ісмаїл все більше і більше втрачає свій людський вигляд, намагаючись зберегти життя за всяку ціну; Сеїд ж протягом повісті як би сходить до вершин громадянськості. Недарма Ісмаїлу здається, що Сеїд “стоїть високо, дуже високо, недоступна в своєму скорботному велич, а він безсилий і мізерний перед нею”. 

Спочатку Сеїд рада, що чоловік живий, вони зможуть піти туди, де їх ніхто не знає, і бути щасливими. Вона не засуджує чоловіка за дезертирство, готова працювати день і ніч, щоб своєю самовідданою працею спокутувати вчинок Ісмаїла. На допиті Сеїд готова померти, але не видати чоловіка.

Так само самовіддано веде себе і Настена – героїня повісті Распутіна “Живи і пам’ятай”. Твір з’явилося у пресі в 1975 році. Настена, ще не бачивши Андрія, розуміє, що він повернувся і потребує її допомоги. Проста сільська жінка серцем розуміє неправоту чоловіка, але ніколи його не видасть.

Андрій Гуськов, як і Ізмаїл, все більше і більше грузне в злочині. У всьому, що трапилося з ним, він звинувачує свою “нещасну долю”, які прирекли його на дезертирство. З часом він зовні все менше стає схожим на людину. Распутін, як до нього Айтматов, показує деградацію особистості Гуськова. Заради свого шлунку Андрій на очах корови вбиває її теля. Єдине, що хвилює тепер Гуськова, принесла чи Настена йому їжу, він як би перетворився на суцільний шлунок, який неможливо наситити.

Ця ж особливість “теперішнього Ісмаїла вражає Сеїд: чому він так багато і жадібно їсть, не може ніяк насититися? Що намагається заглушити в собі цим безмірним апетитом? “Якщо спочатку Сеїд безумовно підтримує чоловіка, ні тіні сумніву не виникає у неї з приводу його вчинку, то пізніше, бачачи горі сусідів, що втратили голову сім’ї, геройськи загиблого Байдали, Сеїд починає сумніватися у правоті чоловіка , готового вижити за рахунок сиріт. Вбивство Ісмаїлом сусідської корови – це остання крапля, яка призвела героїню до висновку, що її чоловік – ворог. Він, якщо доведеться, переступить через матір, сина, дружину. Немає нічого святого для людини, що встала на шлях зради. Саме тому Сеїд сама веде військових до притулку дезертира. Але ця перемога над собою далася героїні нелегко. Перед Ісмаїлом стояла “інша, незнайома йому жінка: сивоволоса, з непокритою головою. Вона безстрашно стояла перед ним, тримаючи в руках сина “.

Настена ж готова взяти на себе провину Андрія, вона боїться за свого ще не народженої дитини. Так хотілося мати Настінні дітей, а коли дізналася, що буде матір’ю, їй стало страшно: як скаже людям, хто батько, не згубивши Андрія.

Мені здається, що гине Настена, кидаючись в Ангару, від цієї нерозв’язною проблеми. Дитина – це чисте, безгрішний істота, що народжується від любові й радості. А ось ні любові, ні щастя Настена не відчуває. Вона змушена приховувати чоловіка, взявши його гріх на себе, а що буде з дитиною? Героїня гине не тому, що хоче покарати Андрія, а від того, що заплуталася в цих трагічних обставинах. Нерозв’язний вузол проблем розривається так страшно і безвихідно.

Майже символічно звучить заключна фраза повісті про те, щоб жив і пам’ятав Гуськов, а що саме? Як дорослий і зовні міцний чоловік звалив на плечі дружини важку ношу, як вижив, згубивши її і майбутнього своєї дитини, а чи зможе він жити з такою пам’яттю? Прямої відповіді письменник не дає, залишаючи його на суд читачів.

У Айтматова акцент поставлений на іншому. Героїня не сприймає “щастя всяку ціну”. Вона хоче чесно дивитися в очі людям і власного сина, виростити чесної людини, може бути, цим спокутувати гріх батька.

Обидві повісті дуже емоційні і справляють сильне враження на читачів. Незважаючи на те що сюжети повістей дуже схожі, вирішується один і той же моральний питання. Ці твори цікаві й самобутні, талановиті і оригінальні по-своєму.


Загрузка...



Схожі твори: