Головна Головна -> Твори -> Суперечка про людину в п’єсі М. Горького «На дні»

Суперечка про людину в п’єсі М. Горького «На дні»



П’єса М. Горького “На дні” написана в 1902 році. Вона мала колосальний успіх і була поставлена на сценах не лише російських, але і європейських театрів. Інтерес до неї пояснюється в першу чергу тим, що письменник достовірно і детально зобразив життя людей “дна”. Раніше на сторінках російської класики міркували про життя і смерть, про добро і зло в основному люди, що належали до вищого суспільства. Тепер же слово було надано тим, кого зазвичай не тільки не слухали, але й не помічали. 

Людина і його призначення займають велике місце в розмовах ночувальників. Суперечка виникає між прихильниками двох концепцій – традиційної (релігійної) і нової (атеїстичної).

Православне, народне розуміння людини втілено в образі Луки. Для нього людина – провідник Божої волі. Від того, як він виконує цю роль, залежить його особисте щастя. Щоб досягти успіху, людина повинна вірити не в себе, а в Бога.

З точки зору Луки, тобто “люди”, а є “люди”, як “є земля, незручна для посіву … і ‘є урожайна земля …”. Всі мешканці нічліжки всього лише люди. Тому єдина благодать, яка буде їм даровано, – смерть. Ось чому Лука переконує Анну зустріти смерть як довгоочікуване рятування від болісного існування.

Серед людей “дна” важко зустріти кого-небудь, готового і здатного не на смерть, а до життя. Мабуть, тільки Наташа і Попіл знаходять сенс життя одне в одному. Вони ще молоді. Вони можуть вирватися з-під влади обставин. Вони здатні знайти віру в Бога. А значить, вони гідні надії і благодаті. Інші ж мешканці нічліжки заслуговують, на думку Луки, тільки жалю. І він жаліє їх, не заслужили іншої благодаті, крім смерті.

Жалість – ось що відрізняє релігійне розуміння людини від атеїстичного. Для Горького це мало величезне значення. За його словами, головне питання, яке він хотів поставити в п’єсі, звучить так: що краще – жалість або істина?

Атеїстична концепція сформульована сатин. Він оголошує людину єдиним законодавцем, визначальним власну долю. Воля кожного сильна і вільна. Людина вільна у своїх вчинках. Він в змозі самостійно досягти благодаті. Треба тільки вірити в себе, а не в Бога, не в “праведну землю”, немає в що-небудь ще. Жаліти себе або іншого безглуздо, тому що ніхто, крім самої людини, не винен у його прикрощі. Хіба можна жаліти того, хто здійснив свою волю? Якщо для віруючих “Блаженні вбогі духом”, то для прихильників атеїстичних поглядів “блаженні сильні духом”. Це по-своєму дуже привабливо. П’єса Горького така, що в ній прихильники релігійного погляду заходять в логічний глухий кут. Бог дає людині закон. “Законослухняний” Блаженний, переступивши закон нещасний. Але ж саме Бог, провидіння, доля робить тебе справедливого або грішним! Це теж закон. Може бути, тому в релігійної концепції і є місце жалю.

Однак у критичний момент втішитель Лука зник, втік, дискредитувавши себе і свою ідею. І це не єдиний сюжетний хід, що дозволяє судити про авторської позиції, вважати, що сам Горький на стороні атеїстів.

Людина, замучений життям, може втратити всяку віру. Так і трапляється з Актором, який, зневірившись в милосерді Бога, і не сподіваючись на себе, кінчає життя самогубством. Але самогубство – вищий прояв свободи волі, а отже, заперечення релігійної жалю Луки. Смерть Актора означає для Горького перемогу атеїстичні погляди на людину. Ось чому так спокійно реагує на страшну звістку Сатин. На його думку, Актор знайшов віру в себе.

У п’єсі “На дні” віра в людину здобула перемогу над вірою в Бога. Це сталося тому, що автор свідомо зробив релігійну концепцію вразливою. Згадаймо хоча б ті випадки, коли Лука сам порушує православні догмати.

Коли Ганна запитує його, що буде після смерті, він відповідає, що нічого не буде. І це не єдиний приклад.

Горький хотів показати, що православ’я вичерпало себе і його треба замінювати новою релігією. Для “пролетарського письменника” ця релігія – комунізм. Суперечка про людину в п’єсі “На дні” виявляється засобом, за допомогою якого письменник показує перші кроки своєї нової релігії, її перші перемоги в умах людей. Цю тему він розвине в романі “Мати”. Боротьбі за торжество нової віри він присвятить всього себе. А вже судити про правомірність його вибору належить поколінням читачів.





Схожі твори: