Головна Головна -> Твори -> Суспільне значення комедії М. В. Гоголя «Ревізор»

Суспільне значення комедії М. В. Гоголя «Ревізор»



Час, коли жив і творив М. В. Гоголь, було відзначено великими суспільно-історичними подіями.

Дитячі роки письменника збіглися з розгромом Наполеона у Вітчизняній війні 1812 року, виходом Росії на широку міжнародну арену. Юнацькі роки Миколи Гоголя відносяться до періоду, коли декабристи будували плани революційного перевлаштування Росії, а потім відкрито виступили проти самодержавства і кріпосництва. На літературне поприще Н. В. Гоголь вступив в пору жорстокої політичної реакції. Його творча діяльність розвивається в 30-40-ті роки XIX століття, коли правлячі кола Миколи I прагнули викорінити всяке вільнодумство, громадську самостійність.

Поява у 1836 році комедії “Ревізор” придбало суспільно-важливе значення не тільки тому, що автор критикував і висміював вади і недоліки царської Росії, а й тому, що своєю комедією письменник закликав глядачів і читачів зазирнути в свою душу, задуматися про загальнолюдські цінності. Гоголь не поділяв ідеї революційного перевлаштування суспільства, але він свято вірив у очищаючу силу сміху, вірив у торжество справедливості, яка неодмінно переможе, як тільки люди усвідомлюють всю згубність поганого. Отже, у своїй п’єсі М. В. Гоголь ставить перед собою мету – “сміятися сильно” над усім, що “гідно осміяння загального”.

У комедії “Ревізор” місцем дії автор обирає маленьке провінційне містечко, від якого “хоч три роки скачи, ні до якої держави не доїдеш”. Героями п’єси М. В. Гоголь робить міських чиновників і “особа фантасмагоричне”, Хлестакова. Геніальність автора дозволила йому на прикладі невеличкого острівця життя розкрити ті риси і конфлікти, які характеризували суспільний розвиток цілої історичної епохи. Він зумів створити художні образи величезного соціального і морального діапазону. Маленьке містечко в п’єсі відобразив всі характерні риси суспільних відносин того часу Основний конфлікт, на якому побудована комедія, полягає в глибокому протиріччі між тим, чим займаються міські чиновники, і уявленнями про суспільне благо, інтересами мешканців міста. Беззаконня, казнокрадство, хабарництво – все це зображено в “Ревізорі” не як індивідуальні вади окремих чиновників, а як загальновизнані “норми життя”, поза якими можновладці не мислять свого існування. У читачів і глядачів ж ні на хвилину не виникає сумніву в тому, що де-то життя проходить за іншими законами. Всі норми відносин ‘між людьми в місті “Ревізора” виглядають в п’єсі як повсюдні. Звідки, наприклад, у чиновників така впевненість у тому, що приїхав з Петербурга ревізор погодиться взяти участь в обіді у городничого, не відмовиться брати явні хабарі? Та тому, що вони знають це з досвіду свого міста, а чи так вже сильно він відрізняється від столиці?

Гоголя займають не тільки соціальні вади суспільства, але і її моральне, духовне стан. В “Ревізорі” автор намалював страшну картину внутрішньої роз’єднаності людей, здатних об’єднатися лише на час під впливом спільного для всіх почуття страху. У житті людьми керує зарозумілість, чванливість, догідництво, прагнення зайняти більш вигідне місце, влаштуватися трохи краще. Люди втратили уявлення про справжнє сенс життя. Можна грішити, достатньо лише, подібно городничому, щонеділі справно відвідувати церкву. Приховати справжню сутність своїх дій чиновникам допомагає і фантастична брехня, яка багато в чому схожа хлєстаковський. Ляпкіних-Тяпкін бере хабарі прудкими щенятами і називає це “зовсім іншою справою”. У лікарнях міста люди “одужують, як мухи”. Поштмейстер розкриває чужі листи лише тому, що “смерть любить дізнатися, що є нового на світі”.

М. В. Гоголь не випадково повністю переінакшують традиційну сценічну зав’язку і розвиток сюжету в своїй п’єсі, кажучи, що “не більше чи тепер мають електрики чин, грошовий капітал, вигідна одруження, ніж любов?”. Справжні цінності людської натури для чиновників міста замінені уявленнями про чині. Доглядач училищ Хлопов, скромний титулярний радник, відверто зізнається, що якщо з ним говорить хто-небудь вище чином, так у нього “і душі немає, і мова як у бруд завязнул”. Саме благоговійний страх перед “значною особою” приводить до того, що чиновники, чудово розуміють всю порожнечу і дурість Хлестакова, зображують цілковите повагу, і не тільки зображують, а й справді відчувають його.

Характеризуючи свою п’єсу “Ревізор” як комедію громадську, Н. В. Гоголь неодноразово підкреслював глибоке узагальнююче зміст її образів. Безкарним свавілля городничого, тупа старанність Держиморди, єхидне простодушність поштмейстера – все це глибокі соціальні узагальнення. Кожен з персонажів комедії символізує певний діапазон людських якостей, дозволяючи авторові показати, наскільки подрібнювали сучасна людина, наскільки не залишилося в ньому уявлень про героїку та шляхетність.

Величезною творчою удачею письменника можна вважати і образ Хлестакова, якого автор не випадково вважав головним героєм твору. Саме Хлестаков найбільш повно висловив суть епохи, в якій відсутня нормальна людська логіка, в якій про людину судять не з його душевними якостями, а за його громадському статусу. А щоб зайняти високе положення, достатньо лише випадку, який виведе тебе “із грязі в князі”, не треба докладати ніяких зусиль, піклуватися про суспільне благо.

Таким чином, можна стверджувати, що, вивівши в комедії узагальнені типи людей і відносин між ними, М. В. Гоголь зміг з величезною силою відобразити в творі життя сучасної йому Росії. Натхненні ідеями високого покликання людини, письменник виступив проти всього низького, порочного і бездуховного, проти падіння суспільних норм і людської моралі. Величезне суспільне значення п’єси полягає в силі її впливу на глядачів, які повинні усвідомити, що будь-що бачене ними на сцені відбувається навколо них і в реальному житті.





Схожі твори: