Головна Головна -> Твори -> «Я ліру присвятив народу своєму» (основні мотиви в ліриці Некрасова)

«Я ліру присвятив народу своєму» (основні мотиви в ліриці Некрасова)



Некрасов – справді народний поет. І немає такого поета чи письменника, про який яскравіше і правдивіше зобразив би народ і життя народну у своїх творах. Він не тільки співчував, а й ототожнював себе з селянами Росії. Його вірші вражають правдивими картинами рабства й злиднів, нотами гіркого покаяння:

Народ! Народ!

Люблю тебе, співаю твої страждання.

Але де герой, хто виведе

З темряви тебе на світ? ..

Творчість Некрасова досить різноманітно за тематикою, але все ж основним мотивом його творів залишається любов до Батьківщини, до простої людини. Ще в 1848 р. в одному з віршів автор ототожнює свою музу з образом селянки:

Вчорашній день, годині о шостій,

Зайшов, я на сінну;

Там били жінку батогом,

Селянку молоду.

Ні звуку з її грудей,

Лише бич свистав, граючи,

І Музі я сказав: “Дивися!

Сестра твоя рідна “.

Некрасов як ніхто інший вмів проникнути в світ інших людей, що дозволило йому правдиво зобразити характер селян. На думку поета, любити народ означало ненавидіти його гнобителів і віддати всі свої сили у боротьбі за його звільнення. Тому особисте в його поезії просто невіддільне від народного. Так, у творі “Лицар на годину” боротьбу за щастя народу Некрасов називає “великою справою кохання”.

Почуття любові і співчуття до знедолених, до убогої Батьківщині пронизує практично всю його поезію. Російський народ-богатир, безкраї простори рідної землі, її зелені ліси і сніжні зими – ось той невичерпне джерело, з якого Некрасов черпав своє натхнення. У вірші “Тиша” є такі рядки:

Чи не небесами чужий вітчизни

Я пісні батьківщині складав!

Нелегка доля селян-трудівників завжди хвилювала поета. Світ його поезії – це світ, побачений “крізь сльози” очима самого народу. Він пристрасно мріяв побачити людей вільними:

Мати-вітчизна!

Дійду до могили,

Не дочекавшись волі своїй?

І все ж таки Некрасов вірив, що народ все витерпить і “широку, ясну грудьми дорогу прокладе собі”.

Майбутнє країни він представляв як життя свобедного і процвітаючого суспільства:

… Звільнений від пут,

Народ невтомний

Дозріє, густо заселить

Прибережні пустелі;

Наука води поглибить:

За гладкою їх рівнині

Суда-гіганти побіжать

Незліченна юрбою,

І буде вічний бадьорий працю.

Над вічною рікою …

Образ російської жінки займає у творчості Некрасова одне з головних місць. “Велична слов’янка” стала героїнею багатьох віршів і поем Поет розділяє її страждання і від непосильної роботи, і від нескінченних принижень. Але Некрасов зображував жінку не тільки як змучену селянку. У його поезії присутній і другий образ – образ справжньої красуні, що володіє, до того ж, рідкісної добротою, турботливою і працьовитою. Руську жінку Некрасов оспівує за стійкість, красу, як зовнішню, так і внутрішню, за гордість, гідність і турботу про своїх ближніх:

Є жінки в російських селищах

З спокійною важливістю осіб,

З красивою силою в рухах,

З ходою, з поглядом, цариць.

Некрасов писав і про кохання, але його кохання досить своєрідна Інші поети воліли зображувати прекрасні й хвилюючі миті цього почуття, у Некрасова ж любов – щось земне, тому стосунки між закоханими людьми складні і суперечливі: “Ми з тобою безтолкові люди …”, “Я не люблю іронії твоєї … “,” Так, наша життя текло бунтівної … “.

Крім цього, в поезії Некрасова чітко простежується цивільний мотив. Думка про моральне початку кожної людини пронизує багато його творів. Сам він вважав себе людиною високої моралі, яким і був насправді:

Живучи згідно з суворою мораллю,

Я нікому не робив у житті зла.

Афоризмом стали некрасовські рядки:

Поетом можеш ти не бути,

Але громадянином бути зобов’язаний.

У цьому вірші, який називається “Поет і громадянин”, Некрасов чітко позначає моральну позицію кожної людини ‘не можна байдуже дивитися на страждання і біди інших людей. Таким прикладом для нього були Добролюбов, Бєлінський і Шевченко. Поет високо оцінив їх моральний подвиг в ім’я Батьківщини, яку вони любили “як жінку”.

Природа-мати, коли б таких людей

Ти інколи не посилала б світу,

Заглухла б нива життя …

Ці рядки, присвячені Добролюбову, можна з легкістю переадресувати і самому автору вірша.





Схожі твори: