Головна Головна -> Твори -> Роман «Майстер і Маргарита» – підсумковий твір М. А. Булгакова

Роман «Майстер і Маргарита» – підсумковий твір М. А. Булгакова



Талант М. А. Булгакова дав російській літературі чудові твори, які стали відображенням не тільки сучасної письменнику епохи, а й справжньою енциклопедією людських душ. На початку 20-х років ним був задуманий роман “Інженер з копитом”, але з 1937 року автор дає йому іншу назву – “Майстер і Маргарита”. Роман виявився останньою книгою М. А. Булгакова. І написаний він так, наче автор, заздалегідь відчуваючи, що це його останній твір, хотів вкласти в нього без залишку всю свою нестримність фантазії, всі свої найголовніші думки і відкриття, всю свою душу. “Майстер і Маргарита” – творіння незвичайне, небачене досі в російській літературі. Це неймовірний, шалено талановитий сплав гоголівської сатири і дантівська поезії, сплав високого і низького, смішного і ліричного.

М. А. Булгаков писав “Майстра і Маргариту” як історично і психологічно достовірну книгу про свій час і про людей, і тому роман став свого роду унікальним людським “документом” тієї примітною епохи. І в той же час це глибоко філософське оповідання, звернене в майбутнє, є книгою на всі часи, чому сприяє її найвища художність. При цьому є всі підстави припускати, що автор мало розраховував на розуміння і визнання його роману сучасниками.

У романі “Майстер і Маргарита” панує щаслива свобода творчої фантазії при всій строгості композиційного задуму. Сатана править великий бал, а натхненний Майстер, сучасник Булгакова, творить свій безсмертний роман – працю всього свого життя. Там прокуратор Іудеї відправляє на страту Христа, а поряд метушаться, подлічают, пристосовуються, зраджують близьких цілком земні громадяни, що населяють Садові і броні вулиці 20-30-х років нашого століття. Сміх і печаль, радість і біль перемішані там воєдино, як в житті, але в тій високого ступеня концентрації, яка Доступна лише казці, поемі. “Майстер і Маргарита” і є лірико-філософська поема в прозі про любов і моральний обов’язок, про людяність зла, про істинність творчості, яка завжди є подоланням нелюдяності, поривом до світла і добра.

Події в “Майстрі і Маргариті” починаються “одного разу навесні, в годину небувало спекотного заходу, в Москві, на Патріарших ставках”. У столиці з’являються Сатана і його свита.

Дияволіада, один з улюблених авторських мотивів, тут, в “Майстрі і Маргариті”, настільки реалістична, що може служити блискучим прикладом гротескно-сатиричного оголення протиріч живої дійсності, навколишнього персонажів роману. Воланд грозою проноситься над булгаковської Москвою, жорстоко караючи ницість, брехня, підлість, жадібність. Особливу правдоподібність подій автор додає, закінчуючи роман епілогом, в якому розповідає про життя своїх героїв протягом декількох наступних років. І ми, читаючи його, чітко уявляємо собі як сидів під липами на Патріарших ставках співробітника Інституту історії та філософії професора Івана Миколайовича Понирева, охопленого непереборним занепокоєнням під час весняного повного місяця. Однак чомусь, після того як буде перегорнуто остання сторінка роману, виникає непереборне відчуття легкого смутку, яке завжди залишається після спілкування з Великим, не важливо, чи це книга, фільм або спектакль.

Сама ідея помістити в Москву 30-х років князя тьми і його почет, що уособлюють ті сили, які не піддаються ніяким законам логіки, була глибоко новаторською. Воланд з’являється в Москві, щоб “випробувати” героїв роману, віддати належне Майстру і Маргариті, яка зберегла любов і вірність один одному, покарати хабарників, користолюбець, зрадників. Суд над ними вершиться не за законами добра, вони постануть не перед людським судом. Суддею їм буде час, як стало воно суддею для жорстокого п’ятого прокуратора Юдеї Понтія Пілата. За думки М. А. Булгакова, в ситуації, що склалася зі злом боротися слід силами зла, щоб відновити справедливість. У цьому – трагічний гротеск роману. Воланд повертає Майстру його роман про Понтія Пілата, який Майстер спалив в нападі відчаю і страху. Міф про Пілата і Ієшуа, відтворений в книзі Майстра, переносить читача у початкову еру духовної цивілізації людства, стверджуючи думку про те, що протиборство добра зі злом – вічне, воно криється в самих обставинах життя, в душі людини, здатної на підвищені пориви і поневоленої помилковими, минущими інтересами сьогоднішнього дня.

Фантастичний поворот сюжету дозволяє письменнику розгорнути перед нами цілу галерею персонажів вельми непривабливого вигляду. Раптова зустріч з нечистою силою здирає маски лицемірства з усіх цих Берліозом, латунскіх, Майгеля, Никанор Іванович та інших. Сеанс чорної магії, який Воланд зі своїми помічниками дає в столичному вар’єте, в буквальному і переносному сенсі “оголює” деяких глядачів.

Чи не диявол страшний автору і його улюбленим героям. Диявола, мабуть, для М. А. Булгакова дійсно не існує, • як не існує боголюдина. У його романі живе інша, глибока віра в людину і людяність, непорушні моральні закони. Для М. А. Булгакова моральний закон є частиною душі людини і не повинен залежати від релігійного жаху перед прийдешнім відплатою, прояв якого можна легко помітити в безславної загибелі начитаного, але безсовісного атеїста, який очолював Массоло.

І Майстер, головний герой булгаковської книги, створив роман про Христа і Пілата, теж далекий від релігійності у християнському, канонічному сенсі цього слова. Ним написана на історичному матеріалі книга величезної психологічної виразності. Цей роман про роман як би сконцентрував у собі протиріччя, які приречені вирішувати і підтверджувати правоту своїх рішень всім своїм життям наступні покоління, кожна мисляча і страждає особистість.

Майстер в романі не зміг здобути перемогу. Зробивши його переможцем, М. А. Булгаков порушив би закони художньої правди, змінив би своєму почуттю реалізму. Але хіба песимізмом віє від фінальних сторінок книги? Не забудемо: на землі біля Майстри залишився учень, прозріли Іван Понирі, колишній Бездомний; на землі біля Майстри залишився роман, якому судилося довге життя.

“Майстер і Маргарита” – складний твір. Про роман вже сказано багато, а буде сказано ще більше. Існує безліч тлумачень знаменитого роману. Про “Майстрі і Маргариті” ще багато будуть думати, багато писати.

“Рукописи не горять”, – вимовляє один з героїв роману. М. А. Булгаков і справді намагався спалити свій рукопис, але це не принесло йому полегшення. Роман продовжував жити. Майстер пам’ятав його напам’ять. Рукопис була відновлена. Після смерті письменника вона прийшла до нас і скоро знайшла читачів у багатьох країнах світу.

Нині творчість Михайла Опанасовича Булгакова отримало заслужене визнання, стало невід’ємною частиною нашої культури. Однак далеко не всі осмислено та освоєно. Читачам його романів, повістей, п’єс судилося по-своєму зрозуміти його твори й відкрити нові цінності, що криються в глибинах авторського задуму.





Схожі твори: