Головна Головна -> Твори -> Учнівський твір на тему О. С. Пушкін — наш сучасник

Учнівський твір на тему О. С. Пушкін — наш сучасник



И долго буду тем любезен я народу, Что чувства добриє я лирой пробуждал. О. С. Пушкін. Все чернее та Черная речка… Все светлей моя память о том, Кто ушел, чтоб в поззии вечно Оставаться в венце золотом. Євген Нефедов. Олександр Сергійович Пушкін… Це ім’я супроводжує нас завжди. З дитячих років і до кінця свого життя ми не розлучаємося з Пушкіним, із його віршами і поемами, повістями і романами, трагедіями і казками. Вперше в ранньому дитинстві людина чує чудесні казки Пушкіна. У юнацькі роки перед нею відкривається новий, надзвичайний світ поета. Але по-справжньому Пушкін хвилює і підкоряє, коли його вивчають глибоко. Щороку шостого червня в Михайлівське, на Псковщину, із усіх кінців з’їжджаються поети, письменники, діячі літератури і мистецтва, усі, кому дорога поезія. У цей день на землі великого російського ноета проходить Пушкінське свято. Люди йдуть у гості до живого Пушкіна – найвидатнішого поета. Це ім’я зрозуміле будь-якою мовою. Цей рік – ювілейний. Олександру Сергійовичу виповнилось двісті років від дня народження. Весь світ з благоговінням схиляє голови перед творчим подвигом поета, відчуваючи його своїм сучасником – незамінним співрозмовником, задушевним другом. Український поет Б. Олійник стверджує, що Пушкіна поряд із Шевченком в кожному домі сповідують як національну святиню. Підтвердженням його слів є висловлення Д. М. Журавльова: «Я завжди говорю: шкода, що в наших календарях не позначена червоним кольором дата шостого червня. Нехай це буде робочий день, але сторінка – червона. Це ж день народження ПушкінаІ Він дав нам усю російську літературу, усю!». Вивчаючи поезію і прозу Пушкіна, ми незмінно відчуваємо, який величезний художній світ створив поет. І кожний із нас знаходить у цьому світі щось своє, особливо близьке і дороге.

Чому ж усе, що пов’язано з ім’ям великого поета, нескінченно дороге кожній людині? Чому з такою любов’ю шанують Пушкіна мільйони? Вперше почувши рядки:-

  • Пока свободою горим,
  • Пока сердца для чести живи,
  • Мой друг, отчизне посвятим

Души прекрасние пориви! – ми повторюємо ці слова, і вони стають першою клятвою вірності батьківщині, її безсмертній поезії, що вміє підняти людину на вершину подвигу. О. С. Пушкін – родоначальник однієї з визначних літератур світу, фундатор російського реалізму з його передовими традиціями. Він створив класичну російську літературну мову. За виразом М. В. Гоголя, «при імені Пушкіна у ту ж хвилину осіняє думка про російського національного поета…». Російській землі потрібен був такий поет, як розрада за усі втрати і негоди, за всі потрясіння, які обрушила на неї історія – від Батия до Наполеона. Він був потрібен їй, як свято перемоги, як вищий зліт народної самосвідомості. І поезія Пушкіна, із її почуттям свободи і незалежності, із почуттям гідності і шляхетності, лягла в основу нашої моральності. Всією своєю творчістю, своєю життєвою поведінкою, своїм моральним кодексом Пушкін- наш сучасник, наш друг, учитель. Безмежно і віддано люблячи свій народ, Пушкін відкрив рідну землю в її неповторній красі. Адже сам він був найбільшим патріотом землі російської. І ми вдячні йому за те, що поезія його учить нас любити Вітчизну, любити глибоко і незмінно. І в тисячний раз дивуючись красі рідної природи, ми не помічаємо вже, що дивимося на неї пушкінськими очима, мислимо образами, порівняннями, що вперше спалахнули в його кришталевих віршах. Приходить золота осінь, і ми мислено повторюємо:

  • Унылая пора! Очей очарованье,
  • Приятна мне твоя прощальная краса…

Сніжним зимовим ранком ми згадуємо знайомі з дитинства рядки про російську зиму:

Пришла, рассипалась клонами, Повисла на суках дубов, Легла волнистьши коврами Среди полей, вокруг холмов. Минають роки… Ми стаємо дорослими, і нам відкриваються у творчості Пушкіна такі глибини, такі красоти, про які раніш і не підозрювали. У різні пори життя ми маємо свого Пушкіна. І знову ми знаходимо в ньому щось нове, невідоме. Він завжди опиняється поруч. Його творчість потрібна нам в самих різних життєвих ситуаціях, як плече безкорисливого друга. Чи не про наш час ці слова?

  • Если жизнь тебя обманеш.
  • Не печалься, не сердись!
  • В день уньїния смирись:
  • День веселья, верь, настанеш.

Виявилось, ніби сам поет нас заспокоює. Так, Пушкін і сьогодні учить нас сміливості, учить мужньо переборювати труднощі. Він, звичайно, був правий, коли писав:

  • И долго буду тем любезен я народу,
  • Что чувства добриє я лирой пробуждал…

Добрі почуття поета особливо виразно звучать у його ліриці про любов і дружбу: Я вас любил: любовь еще, бить может, В душе моей угасла не совсем; Но пусть она вас больше не тревожит, Я не хочу печалить вас ничем. Хіба можна чистіше, людяніше, мудріше сказати про нерозділене кохання? А хіба є людина, яка б його не пережила? Найясніші, добрі і найблагородніші почуття Пушкіна стають прикладом, який ми наслідуємо. Пушкін безсмертний і невичерпний. З ним юність нашого часу. Ми з поетом, коли він ненавидить і кохає, сумує і сміється, ми з Пушкіним в усьому: у його ніжності, непохитності, пустощах. Пушкін робить нас сильнішими, непохитнішими в захисті добра і розуму, людської гідності, свободи. Він робить нас сильними, тому що учить любити батьківщину, її історію, її славу.

Давно пішла в минуле епоха, в якій жив і творив поет. Але варто взяти книгу, і усе оживає: і Тетяна, яка пише свій лист, коли горить свічка, і мечеться Борис Годунов, і Орина Родіонівна, що дрімає біля віконця зі своїм веретеном, і насамперед поет, який відтворив усе це, вклав у свої твори талант, душу, совість. Виходить, Пушкін сучасний і сьогодні. І буде сучасним завтра і завжди! Закінчити твір хочу словами В. Г. Бєлінського: «Пушкін належить до явищ, які вічно живуть і рухаються, які не зупиняються на тій точці, на якій застала їх смерть, але продовжують розвиватися у свідомості суспільства. Кожна епоха має про них своє судження, і як би вірно вона їх не зрозуміла, але завжди залишить наступній за нею епосі сказати що-не-будь нове і більш вірне».

 

 





Схожі твори: