Головна Головна -> Твори -> Улюблений жанр І.О. Буніна

Улюблений жанр І.О. Буніна



Безсумнівна письменницька заслуга Буніна, насамперед, складається в розвитку їм і доведенні до високої досконалості чисто російського жанру, що одержав всесвітнє визнання, оповідання або невеликої повісті тієї вільної і надзвичайно ємної композиції, що виникає як би безпосередньо з життєвого явища або характеру і найчастіше не має «замкнутої» кінцівки, що ставить крапку за повним вирішенням піднятого питання або проблеми. Виникнувши з живого життя, звичайні, перетворені й узагальнені творчою думкою художника, ці добутки російської прози у своїх кінцівках прагнуть як би зімкнутися з тією же дійсністю, звідки вийшли, і розчинитися в ній, залишаючи читачеві широкий простір для уявного продовження їх.

Щоб не бути голослівним з безлічі можливих прикладів приведу один – оповідання «Сонячний удар». Сюжет цього оповідання простий: на пароплаві, що пливе по Волзі, зустрічаються поручик і молода жінка, що повертається додому після відпочинку в Криму. І отут з ними трапилося те, що призначено випробувати деяким: спалах страсті, подібний по силі сонячному удару. Герої немов зійшли з розуму, але розуміють, що обидва неспроможні противитися цьому почуттю. І вони зважуються на безрозсудний вчинок: сходять на ближній пристані. Увійшовши в номер, герої дають волю пристрасті, що їх охопила: «…обидва так несамовито задихнулися у поцілунку, що багато років згадували потім цю хвилину: ніколи нічого подібного не відчували за все своє життя ні той, ні інший». Ранком «маленька безіменна жінка» їде.

Спочатку поручик поставився до того, що трапилося, дуже легко безтурботно, як до забавної пригоди, подібних якої чимало було і ще буде у його житті. Але, повернувшись у готель, він розуміє, що не має сил бути в номері, де усе ще нагадує про неї. З ніжністю згадує він її слова, сказані перед від’їздом: «Даю вам слово честі, що я зовсім не те, що ви могли про мене подумати. Ніколи нічого навіть схожого на те, що трапилося, зі мною не було, та й не буде більше. На мене точне затьмарення знайшло… Або, вірніше, ми обидва одержали щось начебто сонячного удару…». І поручик усвідомлює, що готовий віддати життя за те, щоб знову побачити свою «прекрасну незнайомку» і висловити їй, як «він болісно і захоплено кохає її». Якщо у добутках, написаних Буніним раніше, кохання було нещасливим тому, що воно була не розділеним, самотнім, то в цьому оповіданні трагедія кохання полягає в тім, що воно занадто сильне. Читач розуміє, що воно й не могло протривати, що розлука героїв закономірна і неминуча. Автор, щоб підкреслити мізерність відпущеного коханню часу, навіть не називає імен героїв, тільки описує стрімко, що розвивається дію. От ця «мізерність» часу і дає поштовх народженню такого роду новели. На декількох сторінках І. Бунін вміщує тему величезного роману, що могла розгорнутися з багатьма подробицями і найдетальнішим образом повідати про те, що в цьому світі стійкого щастя ні, особливо для російського характеру, а можуть бути тільки «сонячні удари», що засліплюють душу і залишають щемливою пам’ять. І. Бунін був винятково гарним оповідачем. Може бути, зародження цього жанру простежується і з більшої глибини за часом, але найближчим класичним зразком його є, звичайно, «Записки мисливця» І. Тургенєва. У найбільш розвиненому виді ця російська форма зв’язується з ім’ям Чехова, одного із трьох «богів» Буніна в літературі (перші два – Пушкіни і Толстой). Бунін, як і Чехов, у своїх оповіданнях і повістях зачаровує читача іншими засобами, чим зовнішня цікавість, «загадковість» ситуації, відома винятковість персонажів. Він приковує раптом нашу увагу до того, що на перший погляд зовсім звичайно, доступно буденному досвіду, і змушує пильно в нього вдивитися.

Західна література все ж таки у більшій своїй частині будується на сюжеті. Російські класики, як би зговорившись, чомусь не прагнули будувати захоплюючу інтригу. Це пояснюється тим, що вони відбивали живе життя і намагалися за зовнішніми проявами бачити глибинну суть російської людини, його душу.

 





Схожі твори: