Головна Головна -> Твори -> Наша пiсня, наша дума

Наша пiсня, наша дума



Наша пiсня, наша дума

Пiсня i праця – великi двi сили!
/ I. Франко, “Пiсня i праця” /

Пiсня! Споконвiку живе вона в Українi, поєднавши в собi пристрасне, емоцiйне слово з чарiвнiстю музики. Вона супроводжує людей все життя – вiд колиски до могили, бо немає такої подiї або такого почуття, що не знайшло б свого вiдображення в пiснi. Материнська колискова, нiжна пiсня кохання, весiльна спiванка, бойовий гiмн, врештi – пiсня-голосiння над померлим.

Вона, як i доля народу, виростала на черствому хлiбi iсторичних подiй. Цiлi iсторичнi перiоди вiдомi нам саме з пiсень.

Iсторiї ж бо пишуть на столi,
Ми ж пишем кров’ю на своїй землi,
Ми пишем плугом, шаблею, мечем,
Пiснями i невольницьким плачем.
(Лiна Костенко, “Маруся Чурай”).

Не завжди ми знаємо авторiв пiсень – багато серед них безiменних, але вiдомi iмена їх творцiв оповитi легендами. Спiвучою душею України була Маруся Чурай, складенi нею пiснi спiвали закоханi, але й козакам деякi її пiснi були потрiбнi так само, як шаблi чи хоругви.

А скiльки було безiменних козацьких кобзарiв, що славили рiдний край, пiдтримували бойовий дух наших славних лицарiв i самi часом гинули разом з вояками! Пiснi-думи зберегли для нас, нащадкiв, пам’ять про славнi подвиги i героїзм захисникiв Вiтчизни.

Про нашi битви на паперi голо
Лише в пiснях вогонь отой пашить…
(Лiна Костенко)

Оспiвують пiснi та думи героїзм i лицарство вiдомих iсторичних осiб: Кривоноса, Богуна, Хмельницького, Супруна, Сiрка, Палiя та iнших – i маловiдомих козакiв.

Але пам’ятаємо ми i фiлософськi пiснi Г. Сковороди i “Журбу” Л. Глiбова.

А якими прекрасними пiснями ряснiє “Наталка Полтавка” Котляревського! У цьому першому українському драматичному творi вони постають засобом характеристики i самохарактеристики героїв. Кожна пiсня – це вже характер.

Були й iншi пiснi.

“Реве та стогне Днiпр широкий”, – спiваємо ми й сьогоднi. Реве! Пророкує загибель усьому злому, окрилює зневiрених, кличе до бою за правду i добро.

Важко переоцiнити роль пiснi i в перiод Великої Вiтчизняної вiйни. Вже в першi днi стала вiйськовим гiмном українцiв “Клятва” М. Бажана:

В нас клятва єдина
I воля єдина.
Єдиний в нас клич i порив.
Нiколи, нiколи не буде Вкраїна
Рабою нiмецьких катiв!

Не вмирала i лiрична пiсня, що нагадувала воякам про мирне життя, про кохання i рiдну домiвку, якi треба захищати – i згадка про них додавала сили. Лилася пiсня зi сцени, де виступали агiтбригади, спiвалася на привалах пiд час короткого вiдпочинку, нагадувала про те найдорожче, за що не шкода i вмерти.

Сурмачами в походi, бардами Перемоги були Малишко i Сосюра. Їхнi пiснi несли бiйцi з собою в серцi, як вишиваний рушник у рiчмiшку.

I в мирнi часи пiсня поруч з нами. По радiо можна почути багато прекрасних пiсень, що прославляють волю i незалежнiсть нашої Батькiвщини, пiдкреслюють безсмертну красу нашої мови. Але знову звучать i пiснi про кохання, про мрiї, про все те, що хвилює нас – молодих i старих.

Звiсно, у кожного поколiння свої пiснi, бо кожнi мають власнi проблеми. Але, беззаперечно, у кожної пiснi повинна бути душа – iншi придатнi хiба що для танцiв.

У нашої пiснi душа українська. Й iсторiя нашої пiснi заслуговує на пошану, як iсторiя самого народу. Тож бережiмо голос нашої душi!


Загрузка...



Схожі твори: