Головна Головна -> Твори -> Художні особливості творчості новеліста Гі де Мопассана

Художні особливості творчості новеліста Гі де Мопассана



Творчість французького письменника Гі де Мопассана (1850-1893) справедливо вважається одним із кращих надбань новелістики не тільки у французькій, а й світовій літературі. У новелах Мопассана вражає не лише глибокий психологізм і реалістична вмотивованість характерів, а й їхня соціальна обумовленість. Серед найгуманніших його новел і наймайстерніших з художнього боку можна назвати, наприклад, славетну «Пампушку», де показано патріотичні настрої під час франко-прусської війни 1870-1871 років, притаманні саме представникам французького народу, навіть з «найнижчих», з усіх точок зору, його прошарків (дівчина на прізвисько Пампушка — повія); а от представники «вищих» його верств виявляються до ворогів-пруссаків набагато поблажливішими. Яскраві позитивні образи знаходить Мопассан і серед представників трудових верств французького суспільства: ремісників, солдатів, матросів. У цьому відношенні дуже показовим є оповідання «Симонів батько», в якому простий сільський коваль виявляється людиною напрочуд душевною, позбавленою соціальних забобонів, що рішуче стає на захист маленького хлопчика-школяра, хлопчика-безбатченка, з якого усі знущаються. Коваль оголошує, що саме він є батьком Симона, і нікому більше не дозволить знущатися з цієї дитини, причому робить це раніше, ніж вирішує одружитися з матір’ю Симона. Обидва згадані оповідання Мопассана побудовані нібито на парадоксі, оскільки ніхто не чекає від його «простих» героїв такої духовної глибини, такої високої мо¬ральності, але насправді все це психологічно вмотивоване, тому що і Пампушка, і Симонів батько належать до простого народу, а сердечність і моральність як така притаманна саме представникам народних прошарків суспільства. Таким чином, змальовані Мопассаном характери — не виняткові, а типові. Визначити художній стиль Мопассана як майстра слова — нелегко, оскільки його твори (це стосується і «великої», і «малої» його прози) написані дещо по-різному, залежно від того, що в них переважає тематично: чи викривальні моменти, як, скажімо, у відомому його романі «Любий друг», де образ пройдисвіта Жоржа Дюруа — нікчеми й циніка — стає «образом вічним» у його сконцентровано негативному розумінні, чи як у його страшному оповіданні «Мати потвор» — про людей-виродків, що зробили фізіологічне «вироблення» дітей-потвор жахливим бізнесом; чи, навпаки, де домінує настрій сумно-ліричний, як — от у романі «Життя» — показі пощасливої долі дівчини з добропорядної родини, навіки зв’язаної «подружнім життям» з ницим, цинічним і розпусним чоловіком. Сила Мопассана-художника полягає у дивовижному поєднанні різних ліній розвитку французької і взагалі західноєвропейської літератури другої половини XIX століття — від реалістично-психологічної, часом навіть відверто натуралістичної й хворобливої деталі — до узагальнено-символічної й романтично-піднесеної.





Схожі твори: