Головна Головна -> Твори -> Індивідуалістичний бунт Родіона Раскольникова(за романом Ф.Достоєвського «Злочин і кара»)

Індивідуалістичний бунт Родіона Раскольникова(за романом Ф.Достоєвського «Злочин і кара»)



Роман Ф. М. Достоєвського «Злочин і кара» — це твір, присвячений історії того, як довго й важко йшла до розуміння істини через страждання й помилки бентежна людська душа. Для Достоєвського, людини глибоко релігійної, зміст людського життя полягав у розумінні християнських ідеалів любові до ближнього. Розглядаючи з цього погляду злочин Раскольникова, він виділяє в ньому передусім факт порушення моральних законів, а не юридичних. За християнськими поняттями, Родіон Раскольников — грішна людина. Мається на увазі не гріх убивства, а гординя, ненависть до людей, думка про те, що всі — «тварі тремтячі», а він, можливо, «той, хто має право», обранець долі. На сторінках роману автор докладно досліджує теорію Родіона Раскольникова, що завела його в глухий кут. Взаємозв’язок між метою і засобами, що можуть бути застосовані для досягнення цієї мети, досліджувався давно. Єзуїти придумали для себе гасло: «Мета виправдовує засоби». Цей вислів є квінтесенцією теорії Раскольникова. Не маючи необхідних матеріальних можливостей, він вирішує вбити стару Олену Іванівну, пограбувати її й одержати засоби для досягнення їх цілей. Однак його постійно мучить одне питання: чи має він право на те, щоб переступити юридичні закони? Відповідно до його теорії — так. Якщо здійснення його ідеї (можливо, рятівної длялюдства) того зажадає. Достоєвський не погоджується із філософією Раскольникова і змушує його самого в ній зневіритися. Сюжет має дзеркальний характер: спочатку порушення християнських заповідей, потім убивство; спочатку герой твору визнає вбивство як допустимий засіб для досягнення мети, але потім знаходить у собі духовні сили, щоб зрозуміти святість ідеалу любові до ближнього, щиро покаятися, очиститися, воскреснути до нового життя. Раскольников збагнув хибність власної теорії і відродився через страждання. Неминучість страждання на шляху розуміння сенсу життя, пошуки щастя — наріжний камінь філософії Достоєвського. її провідником у романі «Злочин і кара» є Соня Мармеладова, усе життя якої — суцільна самопожертва. Силою свого кохання, здатністю витерпіти будь-які муки вона допомагає Раскольникову перемогти самого себе й духовно воскреснути.





Схожі твори: