Головна Головна -> Твори -> Любов повинна бути трагедією, найбільшою таємницею у світі

Любов повинна бути трагедією, найбільшою таємницею у світі



Шкільний твір По повісті А. И. Купріна “Гранатовий браслет”.

Мовчати й гинути… Але милею, Чим життя, чарівні окови!

Микола Ленам.

Олександра Івановича Купріна, чудесного майстра художнього слова, гуманіста й правдошукача, з неменшою підставою можна назвати співаком піднесеної любові. Перегортаючи сторінки його добутків, читач занурює в дивний мир його героїв. Всі вони дуже різні, але в них є щось, що змушує співпереживати їм, радуватися й засмучуватися разом з ними. Протестуючи проти вульгарності й цинізму буржуазного суспільства, продажних почуттів, проявів “зоологічних” інстинктів, письменник шукає дивні по красі й силі приклади ідеальної любові, те відправляючись для цього в глибину століть, те забираючись у лісову глухомань Волинської губернії, те заглядаючи в комірку закоханого пустельника, останнього романтика в жорстокому й розважливому світі. Його герої – люди з відкритою душею й чистим серцем, що повстають проти приниження людини, що намагаються відстояти людське достоїнство.

 

Повість “Гранатовий браслет” – це підтвердження того, що Купрін шукає в реальному житті людей, “одержимих” високим почуттям любові, здатних піднятися над навколишніми, над вульгарністю й бездуховністю, готових віддати всі, не вимагаючи нічого замість. Письменник оспівує піднесену любов, протиставляючи її ненависті, ворожнечі, недовірі, антипатії, байдужості. Вустами генерала Анісова він говорить, що це почуття не повинне бути ні легковажним, ні примітивним, ні, тим більше, ґрунтуватися на вигоді й користі: “Любов повинна бути трагедією. Найбільшою таємницею у світі! Ніякі життєві зручності, розрахунки й компроміси не повинні її стосуватися”. Любов, по Купріну, повинна ґрунтуватися на піднесених почуттях, на взаємоповага, чесності й правдивості. Вона повинна прагнути до ідеалу.

 

Саме такий була любов Желтова. Дрібний чиновник, одинокий і боязкий мрійник, закохується в молоду світську даму, представницю так званого вищого стану. Багато років триває безмовна й безнадійна любов. Листа закоханого служать предметом глузувань і знущань із боку членів сімейства Шийних і Булат-Тугановских. Не сприймає їх всерйоз і княгиня Віра Миколаївна – адресат цих любовних одкровень. А присланий невідомим закоханим подарунок – гранатовий браслет – викликає буру обурення. Близькі княгині люди вважають бідного телеграфіста ненормальним, маніяком. І тільки все той же генерал Амосов догадується про щирі мотиви настільки ризикованих учинків невідомого закоханого: “А – почім знати? Може бути, твій життєвий шлях, Вірочка, перетнула саме така любов, про яку марять жінки й на яку більше нездатні чоловіки”. А наш герой тільки й живе цими нагадуваннями про себе: листами від Г. С. Ж., гранатовим браслетом. Це підтримує в його душі надію, дає йому сили переносити страждання любові. Любові жагучий, спопеляючої, котру він готовий віднести із собою в потойбічний мир. Смерть не страшить героя. Любов сильніше смерті. Він вдячний тієї, котра викликала в його серце це прекрасне почуття, що підняло його, маленького людини, над величезним суєтним миром, миром несправедливості й злості. Саме тому, ідучи з життя, він дякує їй, благословляє свою кохану: “Так святиться імена Твоє”.

 

“Так святиться ім’я Твоє” – рефреном звучить в останньої частини “Гранатового браслета”. Пішов з життя людиною, але не пішла любов. Вона немов розсіялася в навколишньому світі, злилася з бетховенською сонатою. Під жагучі звуки музики героїня відчуває болісне прекрасне народження у своїй душі нового миру, почуття глибокої вдячності до людини, що над усе у своєму житті поставила любов до неї, навіть вище самого життя.

 

Що значить любов у житті героїв добутків А. И. Купріна? Як багато прекрасних почуттів на землі! Але найдорожча й піднесене – це, безсумнівно, любов! Кожний поет і письменник для того й пише свої добутки, щоб розкрити людям ока на те, чого вони не бачать або не хочуть почувати. Прекрасної показана любов у творі Купріна “Гранатовий браслет”, любов бідного телеграфіста до багатої й знатної дами. От адже як повернулася доля! Любов бідного Желтова була не скороминущим захопленням, а якимось по-справжньому величезним почуттям, що може випробувати кожного з нас. Почалося все дійсно просто жартом, а закінчилося тим, що стало з Жовтковим послу семи нескінченного років. Але от Жовтків зважується на вчинок, небагато незрозумілий, але все-таки піднесений і прекрасний. Незважаючи на його бідність, він дарує Вірі браслет, що йому дуже доріг. Але Віра не розуміє цього вчинку й розповідає все своєму чоловікові, що був, природно, ображений цим. Він приймає це як виклик і йде з’ясовувати відносини з Жовтковим. Але що ж це за ображений чоловік, якщо він іде на зустріч зі своїм суперником не один? Цей прихід послужив поштовхом до самогубства Желтова. Він розуміє, що любові Віри він ніколи не доможеться й, вирішивши не ускладнювати їй життя, убиває себе. Віра вирішила побачити людину, що, на її думку, був просто захоплений нею, але коли вона приходить туди, де жил Жовтків, коли , вона бачить цю прекрасну відкриту особу, розуміє, що вона втратила.

 

Будь-яка жінка мріє про таку любов все життя. А Віра через прихильність до чоловіка, адже це була тільки прихильність, втрачає те, що, можливо, чекала все життя. Мені сподобався цей добуток, тому що в ньому відбита вся складність і неоднозначність людської любові, її неможливість у світі станових і кастових розходжень, і я думаю, що Купріну вдалося показати її красу й силу. Любов прекрасна, це знають усі, хто коли-небудь, випробовував це почуття. Але в кого в душі ще не зародилося воно, не засмучуйтеся! Усе ще спереду! Ви тільки вірте!


Загрузка...



Схожі твори: