Головна Головна -> Твори -> Зображення незламності народу в поемі Тараса Шевченка «Кавказ»

Зображення незламності народу в поемі Тараса Шевченка «Кавказ»



Одним з найяскравіших, найпристрасніших творів великого українського поета є поема «Кавказ». Хоч там і не йдеться про нашу Батьківщину, проте ми, проймаючись болем кавказьких народів, щиро бажаючи їм перемогти лютого ворога — самодержавну Росію, замислюємося також і про долю рідного народу, про його боротьбу за власну свободу. Поет заповідав своїм співвітчизникам ніколи не миритися з неправдою і насильством, тому щиро вітав незламність і мужність горців, які зі зброєю в руках виступили проти царизму і протягом багатьох років мужньо боролися за волю.
Поема починається похмурим пейзажем гір, оповитих темними хмарами і засіяних горем, политих кров’ю. Тарас Шевченко дає нам уявлення і про природу Кавказу, і про долю його народу, і про місце, де, за міфом, орел карає Прометея. Образ цього міфічного героя, борця за свободу й захисника людей, в поемі «Кавказ» символізує силу народу, його могутність і нескореність. Орел же асоціюється з двоголовим орлом самодержавства. Символіка цих образів підкреслює, що народ безсмертний, його душа жива:

Не вмирає душа наша,
Не вмирає воля,
І неситий не виоре
На дні моря поле,
Не скує душі живої
І слова живого…

Центральна частина поеми — це звернення колонізатора до горця. Царизм лицемірно твердить, що хліб і хату горця ніхто не відбере в нього, а його самого не поведе в кайданах. Про таке лицемірство яскраво свідчать слова загарбника, який говорить, що хотів би «подарувати» йому його влас¬ну хату, а хліб хотів би кинути горцеві, «як тій собаці». У поемі видно прозорий натяк на Миколу І, якого Шевченко називає «неситим». Поет говорить про царську Росію як про тюрму народів:

А тюрмі А люду!.. Що й лічить!
Од молдованина до фінна
На всіх язиках все мовчить,
Бо благоденствує!

Образ тюрми пронизує весь твір, а в саркастичному монолозі, виголошеному від реакційних сил, звучить обіцянка навчити народи, «як і тюрми мурувати, кайдани кувати, як і носить». У поемі також згадується «Сибір неісходимий» — місце заслання передових людей, борців за свободу. Поет закликає всі прогресивні сили об’єднатися в боротьбі проти спільного ворога — російського царизму.
Цей твір написано понад 150 років тому, але й сьогодні він звучить надзвичайно актуально. Його рядки кожному надають снаги ставитися непримиренно до будь-яких проявів насильства, навчають ніколи ні перед ким не принижуватися й завжди мати почуття власної гідності.





Схожі твори: