Головна Головна -> Твори -> Антагонізм двох непримиренних світів у повісті Івана Франка «Борислав сміється»

Антагонізм двох непримиренних світів у повісті Івана Франка «Борислав сміється»



Іскра бориславського полум’я жевріла в душі Івана Франка ще з дитинства. У батьковій кузні малий Івась чув розповіді селян, які приходили до батька-коваля, про лиходійство бориславських фабрикантів, про страшні події на нафтових промислах. Згодом Франко прийшов до читачів із своїм тематично новаторським «робітничим» епосом — малою (цикл оповідань) і великою («Воа сопз^гісіог», «Борислав сміється») «бориславською» прозою.
Борислав — західноукраїнський центр нафтової промисловості. Голодна смерть гнала на тяжку фабричну роботу спролетаризованих селян. Тут за нужденне животіння вони добровільно продавали свою силу і здоров’я, ставали злиденними, голо¬дними, обшарпаними ріпниками.
Борислав — драматична епопея боротьби праці і капіталу, епіцентр класової боротьби в Західній Україні. Символічно представлена в повісті робітнича маса, її сила і могутність нагадують бурю, повінь, хмари: «Буря збиралася над Борисла¬вом — не з неба до землі, а з землі проти неба… Збиралися грізні хмари: се ріпники сходилися на велику робітничу раду». Бенедьо Синиця, головний герой повісті, слухає розповіді людей про страждання робітників, і перед ним постають страшні картини: «Ріпники і про те розказували, як хворі їх товариші умирали… як не раз аж по кількох днях найдено умерлого без людської помочі ріпника в якім-небудь відлюднім закамарку».
Однак серед оцього людського пекла був і панський рай. Голодними селами, випаленими посухою полями до Дрогобича «летіла» запряжена парою коней бричка. Важливі художні штрихи — «голод стогне на селі», а панські коні «гладкі і здорові, візник крепкий, ситий і гарно зодягнений…». А в бричці — статечний, червонолиций, розкішно вбраний пан. Це «найбільший бориславський туз», підприємець Герман Гольдкремер.
Для потомственого робітника Бенедьо Синиці народний біль — його біль. Для Германа Гольдкремера, який у житті понад усе любив гроші, «вид безмірної нужди» приносив задоволення, «ситий спокій»: «Висушуючи ті поля, висисаючи всі живі соки з землі, воно (сонце) працює для мене, воно згонить дешевих і покірних робітників до моїх’ фабрик!» Для Германа посуха — це реальна можливість ще на одну сходинку піднятись «по драбині багатства».
Отже, в центрі повісті — непримиренна боротьба двох ворожих світів, яка відбувається в Бориславі. Сам Борислав також можна вважати головним героєм повісті. Це місто гноблених і нещадно експлуатованих, але нескорених і могутніх.





Схожі твори: