Головна Головна -> Твори -> Камінний хрест — символ втраченої батьківщини (за однойменною новелою В.Стефаника) (II варіант)

Камінний хрест — символ втраченої батьківщини (за однойменною новелою В.Стефаника) (II варіант)



Важким було життя селян Галичини наприкінці XIX століття, безрезультатні пошуки того, як прогодувати родину, поступове розорення, перспектива голодної смерті — все це примушувало селян зриватися з місць, де протягом багатьох років жили їхні батьки, і,спродавши все, мандрувати в пошуках кращої долі. Масова еміграція до Америки стала звичним явищем. Але й на далекому континенті не на всіх чекало краще життя — багато померло в дорозі, а інші змушені були за копійки працювати на шахтах та заводах. Дехто навіть знаходив можливість повернутися додому, щоб померти на землі своїх батьків.
Василь Стефаник дуже болісно сприймав горе і злиденність свого народу, він бачив, що не від гарного життя їдуть його земляки за кордон, а для багатьох розлука з рідною землею була подібна смерті. Всі ці народні настрої передає письменник у новелі «Камінний хрест».
Прототипом Івана Дідуха, героя цього твору, був русівський селянин Іван Ахтемійчук, який емігрував до Канади і листувався з письменником. Іван Дідух все своє життя прожив в одному селі, з року в рік він доглядав свою нивку, засіюючи її не тільки зерном, а й своїм потом та кров’ю. Скільки сил поклав він на те, щоб зробити цю землю хоч трохи плодючою, втратив своє здоров’я і наче зламався впоперек, його навіть прозвали Переламаний. І ось Іван змушений кинути рідне село — злидні гонять його з родиною до далекої Америки. Скликав Дідух гостей на прощальну вечерю, та щось невеселим видався цей бенкет, скоріше нагадує він похорон: плаче Іванова жінка, тяжко йому на душі. Згадує селянин минулі роки, а далека Канада здається йому могилою.
Присутній в новелі ще один символ смерті — Іван вирубав і поставив на горбі камінний хрест. Ця деталь набуває в творі символічного значення: для старого селянина — це могильний хрест, на якому він написав своє ім’я та ім’я дружини, щоб хоч якась згадка лишилася по ньому, бо невідомо, чи доїдуть вони до тої Канади, чи, може, помруть десь у дорозі, що й могили не залишиться. Це і своєрідний знак, що буде пов’язувати Дідуха з рідною землею, бо доки стоятиме хрест з його іменем, доти існуватиме пам’ять по ньому, не обірветься тоненька ниточка, що зв’язує його родину з Батьківщиною.
Але цей хрест є й символом нелюдської праці селян. Герой так згадує своє минуле: «Я ціле життя лиш роб, та й роб, та й роб! Не раз, як днинка кінчаласи, а я впаду на ниву та й ревно молюси до Бога: Господи, не покинь ні ніколи чорним навалком хліба, а я буду все працувати, хіба бих не міг ні руков, ні ногов кинути…» Камінній хрест став пам’ятником селянину, який все своє життя працював заради шматка хліба, не жаліючи сил та здоров’я.
Я вважаю, що образ камінного хреста має ще одне символічне значення — це згадка про всіх галичан, що залишили рідну землю, своєрідна братська могила для тих, хто помер у дорозі та чиї тіла поглинули води океану, для тих, хто жив у тузі за рідною землею і так і не зміг змиритися з чужиною.
Хрест, що поставив один неосвічений галицький селянин, став символом відчаю й безвиході всього народу. А для мене — це ще й своєрідний крик про допомогу, заклик зробити щось, щоб люди мали змогу жити і помирати на землі своїх батьків.
Будь-яка людина, як міфічний Атлант, відірвавшись від рідної землі, може втратити свої сили. І Стефаник прагнув нагадати про це правдивими і вражаючими своєю глибиною творами. «Камінний хрест» та інші твори, що торкаються проблеми еміграції, ще й досі хвилюють душі читачів, бо в них промовляє людське горе і відчай, бо і сам письменник був небайдужим до проблем свого народу.





Схожі твори: