Головна Головна -> Твори -> Учнівський твір на тему – Шацький – образ “нової людини”

Учнівський твір на тему – Шацький – образ “нової людини”



Шкільний твір  По комедії А, С. Грибоєдова “Горі від розуму”.

Шацький починає нове століття верб цьому все його значення й весь розум. И. А. Гончарів.

Комедія А. С. Грибоєдова “Горі від розуму” зіграла видатну роль у справі суспільно-політичного й морального виховання декількох поколінь російських людей. Вона озброїла їх на боротьбу з насильством і сваволею, підлістю й неуцтвом в ім’я волі й розуму, в ім’я

торжества передових ідей і справжньої культури. Ми, як і наші батьки й діди, захоплюємося художньою досконалістю “Горя від розуму”, блиском мови, разюче яскравим зображенням побуту й вдач, реалістичною точністю образів Грибоєдова.

У комедії показана боротьба нового зі старим, котра розпалювалася усе сильніше, проникаючи в різні сфери життя, відбиваючись у мистецтві й літературі. Спостерігаючи цю боротьбу в житті, Грибоєдов показав її у своїй комедії з погляду передової людини свого часу, близького по поглядах до декабристів. В образі Шацького Грибоєдов уперше в російській літературі показав “нової людини”, натхненого піднесеними ідеями, що піднімає бунт проти реакційного суспільства в захист волі, гуманності, розуму й культури, що виховує в собі нову мораль, що виробляє новий погляд на мир і на людські відносини.

 

Олександр Андрійович Шацький – це парубок, дворянин. Батьки Шацького рано вмерли, і він виховувався в будинку Фамусова – друга його покійного батька. Шацький не тільки розумний, але й розвита людина, з почуттям, або як його рекомендує покоївка Ліза:

З, так сказати,красномовний, а боляче не хитрий; Але будь військовий, будь він статський, Хто так чутливий, і весел, і гострий, Як Олександр Андрій Шацький! В “Горі від розуму” всі гості Фамусова рабськи копіюють звичаї, звички й убрання французьких модисток і безрідних заїжджих пройдисвітів, що розжилися на російських хлібах. Всі вони висловлюються на “суміші французького з нижегородським” і німіють від захвату побачивши будь-якого заїжджого “французика з Бордоіль”. Вустами Шацького Грибоєдов з найбільшою пристрастю викрив це неварте раболіпство перед чужим і презирство до своєму:

  • Щоб винищив Господь нечистий цей дух Порожнього, рабського, сліпого подразнення;
  • Щоб іскру заронив він про кого-небудь із душею,
  • Хто міг би словом і прикладом
  • Нас удержати, як креп кою вожжой,
  • Від жалюгідної нудоти по стороні чужої.

 

Шацький полум’яно любить батьківщину, але не держава царів, поміщиків і чиновників, а Росію народну, з її могутніми силами, заповітними переказами, розумом і працьовитістю. Ця справжня любов до батьківщини обернулася гарячою ненавистю до всілякого рабства й гноблення народу – соціальному, політичному, духовному.

Дворяни фамусовського кола цінують у людях чини й багатство, а Шацький – щирий, дотепний, він посміюється над Фамусовым, гостро мучить московських дворян, їхнє життя Чи не ці грабіжництвом багаті? Захист від суду в друзях нашли, у спорідненні, Чудові споруддя палати, Де розливаються в бенкетах і марнотратстві. Та й кому в Москві не затискали роти Обіди, вечері й танці? Фамусов намагається повчати Шацького: “Іменем, брат, не керуй помилково. А головне – послужи”. Шацький нехтує людей, готових

У заступників позіхати на стелю, З’явитися помовчати, , пообідати, Підставити стілець, підняти хустку. Він уважає, що потрібно служити “справі, а не особам”. Шацький захищає право людини вільно вибирати собі заняття: подорожувати, жити в селі, ” розум” у науки або присвятити себе “мистецтвам творчим, високим і прекрасним”, тому Фамусов повідомляє Шацького небезпечною людиною, що не визнає влади.

 

Особиста драма Шацького – його нерозділена любов до Софії. Софія, при всіх своїх гарних щиросердечних задатках, все-таки цілком належить до фамусовському миру. Вона не може полюбити Шацького, що всім складом свого розуму й своєї душі протистоїть цьому миру. Він любить серйозно, бачачи в Софії майбутню дружину. Тим часом Шацькому дісталося випити до дна гірку чашу, не знайшовши ні в кому “співчуття живого”, і виїхати, відвозячи із собою тільки “мільйон роздирань”.

  • Ах, той скажи любові кінець, Хто на три роки вдалину виїде!

А. А. Шацький серйозно готується до суспільної діяльності. “Він славно пише, перекладає”, – говорить про нього Фамусов і все повторює про його високий розум. Він подорожував, учився, читав, приймався, як видно, за працю, був у зносинах з міністрами й розійшовся. Неважко догадатися, чому: “Служити б рад, – прислужуватися нудно”.

Одне з головних відмітних властивостей Шацького – повноту почуттів. Вона виявилася й у тім, як він любить, і в тім, як він гнівається й ненавидить. У всьому він проявляє щиру пристрасть, завжди буває гарячий душею. Він палкий, гострий, розумний, красномовний, , нетерплячий. Він виявляє собою втілення доброї юності, чесності, довірливості, по-юному безмежної віри в себе й свої можливості. Ці якості роблять його відкритим для помилок і уразливим.

 

Шацький – єдиний зримо діючий позитивний герой у комедії Грибоєдова. Але його не можна назвати винятковим і самотнім. Мислитель, борець-декабрист і романтик з’єднуються в ньому, як вони часто з’єднувалися в ту епоху в реальних людях і реальному житті. У нього є однодумці: ми довідаємося про їх завдяки персонажам (тим, про які говориться в п’єсі, але які прямо не зайняті в дії). Це, наприклад, професори Педагогічного інституту, які, за словами княгині Тугоуховські, “вправляються в розколах і безвір’ї”, це – нерозумні люди, схильні до навчання, це племінник княгині князь Федір, “хімік і ботанік”.

Шацький у комедії представляє молоде мисляче покоління російського суспільства, його кращу частину. А. И. Герцен писав про Шацьком: “Образ Шацького, сумного, неприкаяного у своїй іронії, що тріпається від обурення, відданого мрійливому ідеалу, з’являється в останній момент царювання Олександра I, напередодні повстання на площі. Це – декабрист, це людина, що завершує епоху Петра Першого й силкується розглянути, принаймні на обрії, обітовану землю…” Комедія Грибоєдова дотепер овіяна подихом життя, що кличе людей уперед, у сьогодення й майбутнє, і відмітає зі свого шляху все старе, віджиле.

 

 


Загрузка...



Схожі твори: