Головна Головна -> Твори -> Постать нового лiдера мас (за оповiданням Володимира Винниченка “Солдатики!”)

Постать нового лiдера мас (за оповiданням Володимира Винниченка “Солдатики!”)



Постать нового лiдера мас (за оповiданням Володимира Винниченка
“Солдатики!”)

Початок XX столiття увiйшов в iсторiю України як “смутний час”, коли
починалися селянськi бунти, пiдпали й погроми панських маєткiв, нових
форм набирало полiтичне життя. Об’єктивним i уважним лiтописцем цього
часу став Володимир Винниченко – активний полiтичний дiяч i видатний
письменник. Зi сторiнок його ранньої прози постала цiла панорама
українського “низового” життя: сiльський тiк, панськi будинки,
солдатськi казарми, гурти заробiтчан, студентськi товариства. Читаючи цi
твори, ми пересвiдчуємося, що в центрi уваги письменника – натовп,
людськi маси як цiлiсний органiзм iз притаманними йому законами. I тут
же Винниченко ставить наступну проблему: показати взаємини вождя i цього
натовпу, роль i мiсце кожного в суспiльствi.

В оповiданнi “Солдатики!” (1903) письменник-полiтик показав, як з
простого й непримiтного селянина народжується ватажок, розкриває
психологiю його лiдерства. Як же сталося, що Явтух, “якого мало навiть i
примiчали в селi”, став у вiдповiдальну для односельцiв хвилину
ватажком? Винниченко поволi, поступово змальовує перед нами шлях цього
перетворення. I так же поступово, але впевнено ми переконуємо ся, що
перетворення таке зумовлене самим часом.

Ситуацiя, яка сталася у селi пiсля появи прокламацiй, порушила його
звичайне життя: воно захвилювалося, покотилися чутки: “скрiзь встають
мужики на панiв i одбирають собi їхню землю”. А для селян земля – це
можливiсть зажити по-людськи, у них зароджується слабка надiя змiнити на
краще своє iснування. Том-то вони, поки ще неорганiзованi, потребують
ватажка. На селi є староста, та вiн – iз минулого, “старого” життя, яке
вони хочуть змiнити. З’являється неформальний лiдер, i люди швидко це
вiдчули.

У Винниченка, на мiй погляд, непросте завдання: переконати нас, читачiв,
що саме Явтух заслуговує на мiсце лiдера селянського гурту. Для цього
письменник, змальовуючи його портрет, наголошує на одних i тих самих
деталях: у Явтуха твердий погляд, яснi очi, тихий, спокiйний голос.
Явтух весь час серед людей, його твердо-спокiйний голос дiє на них
заспокiйливо. Так, за розгубленою людиною не пiдуть; люди потягнуться за
тим, хто спроможний з найменшими втратами вивести їх з важкої ситуацiї.
Крiм того, Явтух передав людям вiру у правоту своїх дiй, переконав, що
вони праведнi. Це, менi здається, дуже важливо, коли, глибоко збагнувши
ситуацiю, ватажок залучає до своєї вiри однодумцiв, що будуть
пiдтримувати його.

Дуже показовим є заклик Явтуха на сiльському сходi, що вiдбувся з його ж
iнiцiативи, “убити неправду”. Вiн нагадує односельцям про християнську
свiдомiсть, говорить те, що вони хочуть чути: одiбрати панське добро –
то Божа справа. Так виступ на сходi остаточно утверджує за ним роль
ватажка.

У своєму завданнi змалювати нового лiдера мас Винниченко йде далi,
подаючи словесний i моральний поєдинок двох лiдерiв: неформального
(Явтуха) i формального (офiцера). Моральна перемога – на боцi Явтуха,
який знову використовує свiй аргумент: “грiх”. Стрiляти у невинних – це
грiх! I ми бачимо, що вже й солдати йдуть за цим новим, неформальним,
лiдером, моральна сила якого – в правотi. Розлючений офiцер зарубує
Явтуха шаблею (за що тут же розплачується власним життям!). Таким
фiналом Винниченко пiдкреслює: хто веде за собою iнших, перестає
належати собi. У цьому – особливiсть взаємин лiдера i маси.

…Менi здається, що лiдерам сучасностi, якi прагнуть влади, не завадило
б перечитати Винниченкове оповiдання “Солдатики!”





Схожі твори: