Головна Головна -> Твори -> Антикріпосницька спрямованість повісті Марка Вовчка «Інститутка»

Антикріпосницька спрямованість повісті Марка Вовчка «Інститутка»



А щоб збудить
Хиренну волю, треба миром
Та добре вигострить сокиру —
Та й заходиться вже будить.
Т. Г. Шевченко
Кожного разу після прочитання літературного твору довгий час перебуваю під враженням від подій, вчинків і характерів літературних героїв. Образи багатьох з них залишаються в пам’яті як найвищі взірці благородства, мужності, витривалості.
Таким ідеалом для мене стали герої повісті Марка Вовчка «Інститутка».
Устина в Катря, Прокіп і Назар готові дорогою ціною і навіть своїм життям заплатити за волю; вони є живим втіленням волелюбного характеру українського народу, його мужності, віри в світле майбутнє. Автор нагадує про одвічні традиції боротьби народу за волю, закликає виступити із зброєю за неї оспівує непереможність визвольного руху.
Символом волелюбності витупає в повісті проста селянська дівчина — Устина, антиподом волелюбності виступає панночка. Марко Вовчок аристократизмові походження протиставила аристократизм духу.
Письменниця з великою правдивістю змалювала тяжке становище кріпаків і вирила та засудили паразитичний спосіб життя тогочасного панства. Найкраще це показано на образах Устини і панночки.
Устина — це жінка-кріпачка, яка зазнала багато горя на своєму віку ще з дитинства вона залишилася сиротою і виховувалася в чужих людей, а коли підросла, то її забрали до панського двору. Там, Устина відчула весь тягар кріпосницької неволі. А тому її заповітною мрією була воля «Колиб воля, заспівав би так, щоб і на селі лунало…» — говорила вона. Усе життя Устина виривалась до волі, хоча не знала, як її здобути.
Проте волелюбність Устини пасивна, дівчина тільки мріє про свободу, покірна панам, навіть не сміє заспівати і терпляче зносить знущання розбещеної інститутки. Навіть після того, як молода пані душила молоду кріпачку, а тара ще й стусонула ногою, після чого Устина цілу весну одлежала, вона не тримає зла на свого ката, тільки лагідно дивується: «Таке молоде, а таке немилосердне, Господи: «Добре серце дівчини все працює».
Устина щира й привітна в поводженні з людьми. Вона з повагою ставиться до бабусі-кріпачки, уважна до неї, стає на її захист, коли панночка починає бити бабусю. У місті Устина співчутливо ставиться до старенької хазяйки, допомагає їй чим може. А інститутка презирливо й зневажливо ставиться до селян-кріпаків і бідніших за себе, знущається з них. «Люди прокидались і лягали, плачучи, проклинаючи, — пише письменниця. — Усе пригнула по-своєму молода пані». Устина неписьменна, але в неї багатий життєвий досвід, вона спостережлива, може робити правильні висновки з побаченого і пережитого, добре розбирається в людях. Панночка, хоч і закінчила інститут, ніяких знань не придбала.
Устина спостережлива, уважна, але ще більше приваблює глибиною та щирістю почуттів. Одружившись із Прокопом, вона стає ніжною дружиною й чутливою подругою, залишається на все життя вірною своєму коханому, якого за непокірливість поміщиця наказала віддати в солдати.
Зовсім інша інститутка. Випещена й розніжена, вона не здатна на глибокі й щирі почуття.
Якщо порівняння Устини з поміщицею перенести на кріпаків і панство в цілому, безсумнівною є моральна вищість людей праці над кріпосництвом.
Автор підкреслює: навіть освічений кріпосник залишається експлуататором.
Т. Г. Шевченко, ознайомившись з «Народними оповіданнями» Марка Вовчка, назвав її, письменницю, «обличителем жестоких людей неситих».
Марко Вовчок і в інших своїх творах наголошує на тому, яким соціальним злом для людини були кріпацтво, рекрутчина, показує прагнення людей до волі і боротьбу за визволення від кріпосницького гніту, звеличує борців проти гнобителів.

А щоб збудить
Хиренну волю, треба миром
Та добре вигострить сокиру —
Та й заходиться вже будить.
Т. Г. Шевченко

Кожного разу після прочитання літературного твору довгий час перебуваю під враженням від подій, вчинків і характерів літературних героїв. Образи багатьох з них залишаються в пам’яті як найвищі взірці благородства, мужності, витривалості.
Таким ідеалом для мене стали герої повісті Марка Вовчка «Інститутка».
Устина в Катря, Прокіп і Назар готові дорогою ціною і навіть своїм життям заплатити за волю; вони є живим втіленням волелюбного характеру українського народу, його мужності, віри в світле майбутнє. Автор нагадує про одвічні традиції боротьби народу за волю, закликає виступити із зброєю за неї оспівує непереможність визвольного руху.
Символом волелюбності витупає в повісті проста селянська дівчина — Устина, антиподом волелюбності виступає панночка. Марко Вовчок аристократизмові походження протиставила аристократизм духу.
Письменниця з великою правдивістю змалювала тяжке становище кріпаків і вирила та засудили паразитичний спосіб життя тогочасного панства. Найкраще це показано на образах Устини і панночки.
Устина — це жінка-кріпачка, яка зазнала багато горя на своєму віку ще з дитинства вона залишилася сиротою і виховувалася в чужих людей, а коли підросла, то її забрали до панського двору. Там, Устина відчула весь тягар кріпосницької неволі. А тому її заповітною мрією була воля «Колиб воля, заспівав би так, щоб і на селі лунало…» — говорила вона. Усе життя Устина виривалась до волі, хоча не знала, як її здобути.
Проте волелюбність Устини пасивна, дівчина тільки мріє про свободу, покірна панам, навіть не сміє заспівати і терпляче зносить знущання розбещеної інститутки. Навіть після того, як молода пані душила молоду кріпачку, а тара ще й стусонула ногою, після чого Устина цілу весну одлежала, вона не тримає зла на свого ката, тільки лагідно дивується: «Таке молоде, а таке немилосердне, Господи: «Добре серце дівчини все працює».
Устина щира й привітна в поводженні з людьми. Вона з повагою ставиться до бабусі-кріпачки, уважна до неї, стає на її захист, коли панночка починає бити бабусю. У місті Устина співчутливо ставиться до старенької хазяйки, допомагає їй чим може. А інститутка презирливо й зневажливо ставиться до селян-кріпаків і бідніших за себе, знущається з них. «Люди прокидались і лягали, плачучи, проклинаючи, — пише письменниця. — Усе пригнула по-своєму молода пані». Устина неписьменна, але в неї багатий життєвий досвід, вона спостережлива, може робити правильні висновки з побаченого і пережитого, добре розбирається в людях. Панночка, хоч і закінчила інститут, ніяких знань не придбала.
Устина спостережлива, уважна, але ще більше приваблює глибиною та щирістю почуттів. Одружившись із Прокопом, вона стає ніжною дружиною й чутливою подругою, залишається на все життя вірною своєму коханому, якого за непокірливість поміщиця наказала віддати в солдати.
Зовсім інша інститутка. Випещена й розніжена, вона не здатна на глибокі й щирі почуття.
Якщо порівняння Устини з поміщицею перенести на кріпаків і панство в цілому, безсумнівною є моральна вищість людей праці над кріпосництвом.
Автор підкреслює: навіть освічений кріпосник залишається експлуататором.
Т. Г. Шевченко, ознайомившись з «Народними оповіданнями» Марка Вовчка, назвав її, письменницю, «обличителем жестоких людей неситих».
Марко Вовчок і в інших своїх творах наголошує на тому, яким соціальним злом для людини були кріпацтво, рекрутчина, показує прагнення людей до волі і боротьбу за визволення від кріпосницького гніту, звеличує борців проти гнобителів.





Схожі твори: