Головна Головна -> Твори -> Тема батьківщини в ліриці А. Малишка (IIІ варіант)

Тема батьківщини в ліриці А. Малишка (IIІ варіант)



Україно моя, мені в світі нічого не треба,
Тільки б голос твій чути і ніжність твою берегти.
Андрій Малишко

Ім’я Андрія Малишка по праву занесено в золоту скарбницю світової літератури. Це поет могутнього ліричного обдарування, могутнього, адже надихала митця любов до Батьківщини, до рідної України. Любов до Батьківщини, до рідного дому, до стежин, схожених у дитинстві, до людини — ось основні мотиви творчості поета.
Вже перша книжка Андрія Малишка мала назву «Батьківщина». Одне тільки слово, але яке промовисте; скупе, але багатозначуще! Вже ця книжка була відзначена високою патріотичною наснаженістю, любов’ю до рідного краю, його чарівної природи. Пейзажі рідної землі тут змальовано з такою сердечною теплотою, яка зігріває і чарує душу читача. Любов до рідного краю поет проніс через усе життя. Його душа, як той бусел, такий улюблений митцем, усе життя летіла додому, бо для нього нічого милішого в світі не було, ніж «наше подвір’я, стара яворина». Поет навіть сам указував на спою схожість із буслом у їхній любові «до отчого дому».
Спогади про рідну землю, про батьківську хату зігрівають теплом душу ліричного героя циклу «Україно моя», що був написаний у перші роки Другої світової війни, у роки, коли Україна палала в огні. З її любові до Батьківщини виростає у ліричного героя почуття гніву й обурення. Виявом великої любові до рідного краю, почуттям гордоcті за землю батьків, клятвою Вітчизні звучать слова поезії:

Україно моя, далі, грозами свіжо пропахлі,
Польова моя мрійнице. Крапля у сонці з весла.
Я віддам свою кров, свою силу і ніжність до краплі,
Щоб з пожару ти встала, тополею в небо зросла.

Ліричний герой важко переносить розлуку з рідною землею, йому боляче усвідомлювати те, що рідні поля топче ворог, а він мусить відступати: «Я дививсь — і німів, і прощавсь — і прощатись не міг».
Тема патріотиаму проходить через усю поезію Андрія Малишки. Вона є провідною і в його книжці «Серце моєї матері». Серце матері — то серце Батьківщини — Звенигори. їй поет адресує найсердечніші, найтепліші слова любові, звіряється про свою готовність:

….в щасті плакати, й нівроку,
Стрічать Звенигору високу,
Мою Вкраїну карооку,
Земну любов мою святу!

Рядки поезій Андрія Малишка випромінюють тепло, адже продиктовані вони щирою любов’ю до рідної землі — до України, тому так глибоко западають вони в душу читачам, тому так сильно відбиваються в пам’яті.





Схожі твори: