Головна Головна -> Твори -> Ідейне навантаження драматичної поеми Івана Кочерги “Ярослав Мудрий” (II варіант)

Ідейне навантаження драматичної поеми Івана Кочерги “Ярослав Мудрий” (II варіант)



… А ми, кому судилося ще жити,
Життя трудом повинні заслужити
І сили всі Вітчизні присвятить…

Саме таку настанову-заповіт дає в драматичній поемі «Ярослав Мудрий» своїм сучасникам Іван Антонович Кочерга — видатний український драматург і мужня та переконана у своїх поглядах на світ людина.
Письменник відчував внутрішню схильність до філософічності мислення у мистецтві, знову й знову здійснював нелегке сходження до пізнання сутноетей, уже не раз з’ясованих попередніми поколіннями. Він ішов складним шляхом пізнання сенсу буття, заглиблення в непрості істини епохи грандіозних зрушень у суспільному житті країни, у свідомості кожної людини. Його пошуки не завжди приносили безумовний успіх, але коли драматургу вдавалося знаходити ті гострі проблеми, які хвилювали сучасників, українська література збагачувалась новим твором.
У Івана Кочерги був м’який і вразливий характер, але тверда вдача. Він вірив у плідність своїх творчих пошуків і якщо міняв погляди, то внаслідок глибоких і тривожних роздумів над суттю проблем. Твори драматурга багаті на естетичну та філософську думку, сповідують незалежність мистецьких принципів та витримують випробування часом. їм притаманні напруга внутрішньої інтелектуальної дії, гострота й стрімкість сюжету, потяг до екстремально ускладнених ситуацій, які дозволяють виявити сутність різноманітних характерів. Сам Кочерга з цього приводу писав: «… для героя драматичного твору треба… створити найбільш несприятливі умови, обмежити його і в просторі, і в часі, бо лише тоді він найяскравіше розкриє свій характер…»
У літературі періоду Великої Вітчизняної війни чільне місце посідала історико-патріотична тема. У ті роки вже немолодий Іван Кочерга редагував в Уфі газету «Література і мистецтво», працював як майстер слова. Поруч з іншими п’єсами він створив у цей час п’ятиактівку «Чаша», дія якої розгортається навколо золотої чаші князя Ярослава, захопленої фашистами, — вперше наблизившись до теми ранньоукраїнського середньовіччя. А вже у 1944 році з’явилася друком визначна драматична поема «Ярослав Мудрий», де письменник звернувся до постаті давньокиївського князя, з діяльністю якого пов’язується уявлення про найвищий розквіт Київської Русі. Слід зауважити, що Іван Кочерга вперше у своїй творчості звернувся до образу реального діяча минулих віків і поклав в основу п’єси дійсні історичні події XI ст.
Основні проблеми, які висвітлив письменник у своєму творі, — історичне походження Русі, оборона Київської держави од нападів зовнішніх ворогів та внутрішніх міжусобиць, мирна творча праця — «благо основне», народ і видатна історична особа, — звичайно, не були новими в українській літературі, але драматург вчасно торкнувся їх і надав цим проблемам свіжого дихання, пов’язавши з настроєм людей під час Великої Вітчизняної війни. З далекої давнини Ярослав Мудрий і його оточення мовби подавали голоси, закликаючи любити Вітчизну і захищати її від нападників.
Автор чітко, яскраво відобразив у своєму творі типовий колорит прадавніх літ Русі. Талановито змалював він і видатного правителя. Ми наче бачимо могутню постать Ярослава з мечем у руках, у кольчузі, готового до смертельного бою «за нашу Русь, за наш державний Київ». Погляд його спрямовано вдалечінь, у майбутні віки. Навколо Ярослава — споруджені за його князювання білокам’яні храми, а поблизу них точиться битва русичів з ворогами. Яких 11 . і мі небезпек не нависало тоді над Руссю! І підступи зрадливих варягів, і орди незчисленних печенігів. Але Ярослав і його хоробріш мужньо билися з ворогом, і народ завжди благословляв князя ми ратні подвиги в ім’я рідної землі.
А глибока доцільність діянь Ярослава Мудрого визнається всіма, 3 уст князя ми чуємо філософські думки про сенс людського життя, яке Ярослав Мудрий розуміє як безупинне виборювання миру й щастя. Князь болісно визнає помилковість деяких своїх кроків на «шляху виборювання», та він розуміє, що джерело мудрості дасться людині нелегко: «Береться мудрість не із заповітів, а із шукань і помилок гірких». На мою думку, автор дещо ідеалізував князя у показі постійної турботи про народ і пишанні кровним зв’язком Із народом. У взаєминах видатної особи з народом бувають гострі зіткнення, наприклад, з киянами та новгородцями. Причиною цих незгод є конфлікти різних правових норм — централізованої та місцевої політичних влад. Але Ярослав тим і великий, що вмів здобути народну підтримку, злити воєдино поривання оборонити рідний край. Він, вірний історичним свідченням про нього, як про монументальну трагічну постать», незламний у головному — у захисті й розбудові Київської держави.
Розповідь про життя та діяльність Ярослава Мудрого, який постає перед нами хоч і суворим, але далекоглядним політиком, досвідченим державним діячем, автор навмисно обмежив рамками 1030—1036 років, коли великому князю вдалося приборкати міжусобні чвари на київських землях та відбити навалу печенігів, і він змінив меч вояка на плідну державно-культурну працю будівничого. Таким чином у своїй історичній драмі письменник майстерно втілив ідейний задум — прославити державний геній Ярослава Мудрого, оспівати священні почуття патріотизму русичів, їхню нелегку боротьбу за єдність Київської Русі, готовність грудьми стати за свою Вітчизну. Та провідна ідея поеми пов’язана не тільки з часом її писання, вона має універсальний — позачасовий характер. Цією ідеєю у визначенні самого автора є «нелегке і часом болісне шукання правди і мудрості життя разом з народом на користь Вітчизні». Такий шлях проходять і сам Ярослав, і монах-художник Микита, і каменяр Журейко, і інші персонажі цього густонаселеного твору.





Схожі твори: