Головна Головна -> Твори -> Поет мрії (любовна лірика О. Блока)

Поет мрії (любовна лірика О. Блока)



Романтичний поет, що оспівує свою кохану, у якій все – бездоганно, все – втілення краси і вічної жіночності – це перше, що ми згадуємо про Блока. Так, поет пройшов складний шлях, і теми його творчості набагато ширше, але так незвичайні, так доконані його вірші про Прекрасну Даму, стільки в них щирої чистоти і жертовності, що, мабуть, важко знайти дівчину, у серце якої вони не знайшли б відгуку. Це якийсь інший, ідеальний світ  чарівних почуттів,  світ безкорисливого служіння, замилування, преклоніння.

  • Входжу у темні храми,
  • Роблю бідний обряд.
  • Там чекаю я Прекрасну Даму
  • У мерехтінні червоних лампад.
  • Ця тема Храму присутня у багатьох ранніх віршах О. Блока.
  • Не призивай, і без заклику
  • Прийду в храм.
  • Схилюся главою мовчазно
  • До твоїх ніг.

Це скоріше не реальна дівчина, а мрія, нічна мрія. І не стільки любов, скільки уява про неї,  її трепетне передчуття.

Передчуваю Тебе. Роки проходять мимо –

Усе у вигляді одному передчуваю Тебе.

І неважливо, що по сусідству – цілком земна Люба Менделєєва, чудесна дівчина з масою достоїнств. На жаль, занадто земна. Розчарування – неминуча доля всіх ідеалістів. Це передчуває і Блок – і страшиться:

  • Весь обрій у вогні,
  • І близька поява,
  • Але страшно мені:
  • Зміниш вигляд Ти…

Але – Небесний ангел, Зоряна Діва падає на землю. І виявляється, це не настільки вуж і страшно. Спустившись із небес, вона не загубила своєї краси, принадності, зачарування. І цей погляд не менше світлий, чим був у мрячних висотах. Містичне втілення Вічної Жіночності переміняється образом земної Незнайомки – не менш прекрасної і піднесеної, ще більш коштовної, тому що зберігає свою красу і чистоту «серед цієї вульгарності». Згадаємо цей вірш. Духота, нудьга, пил, плач, вереск, розпаленілі вином завсідники – словом, повсякденний бруд. І – є Вона.

  • І щовечора, у годину призначену
  • (Або це тільки сниться мені?),
  • Дівочий стан, шовками схоплений,
  • У мрячному рухається вікні.
  • І повільно, пройшовши меж п’яними,
  • Завжди без супутників, одна,
  • Дихаючи парфумами і туманами,
  • Вона сідає у вікна.

І зникає брудний трактир, де «п’яниці з очами кроликів, і з’являється «берег зачарований і зачарована далечінь». Ще одна «зустріч» з незнайомкою – у вірші «У ресторані». «Промениста», «таємнича», «осяяна» її особа, вона «зірки світлі шлейфом тягне»… Недоступне Божество, якому можна лише поклонятися, але навіть і мріяти про нього – блюзнірство.

  • Ти рвонулася рухом переляканого птаха,
  • Ти пройшла, немов сон мій, легка…
  • І зітхнули парфуми, задрімали вії,
  • Зашепталися тривожно шовки.

Це вже не абстрактна Вічна Жіночність і Прекрасна Дама, але цілком реальне їхнє земне втілення. А цикл віршів «Кармен»! Жагучі, стрімкі – і заворожливі, як іспанська музика. Як океан міняє кольори,

  • Коли у нагромадженій хмарі
  • Раптом полихне світло, що мигнуло, –
  • Так серце під грозою співучою
  • Міняє лад, боячись зітхнути,
  • І кров кидається в ланіти,
  • І сльози щастя душать груди
  • Перед появою Карменсіти. Або:
  • О так, любов вільна, як птах,
  • Так, однаково – я твій!
  • Так, однаково мені буде снитися
  • Твій стан, твій вогневий!
  • Так, у хижій силі рук прекрасних,
  • В очах, де смуток зрад,
  • Все марення моїх страстей даремних,
  • Моїх ночей, Кармен!

Всі ми, напевно, коли-небудь захоплено завмирали перед красою. Але Блок проніс це поклоніння Красі і Жінці через все життя – і не тільки створеному його уявою і талантом ідеальному образу, але і реальній жінці – кожній. Про це згадували всі, хто його знав. І це від серця замилування, що йде, і робить його вірші такими притягальними.

 

 


Загрузка...



Схожі твори: