Головна Головна -> Твори -> Образ Рахметова у романі М. Г. Чернишевського «Що робити?»

Образ Рахметова у романі М. Г. Чернишевського «Що робити?»



Роман М. Г. Чернишевського «Що робити?» був написаний у Петропавлівській фортеці. Він був розпочатий 14 грудня 1862 року і закінчений 4 квітня 1863 року. Він писався в епоху підйому революційного руху в Росії. Герой роману Рахметов – революціонер. По походженню він дворянин. Батько його був багатою людиною. Але привільне життя не удержало Рахметова у маєтку батька. Він виїхав із провінції і поступив на природний факультет у Петербурзі. Рахметов легко зблизився у столиці із прогресивно мислячими людьми. Познайомився з Кірсановим, від якого довідався багато нового і передового у політичних відносинах. Став багато читати. Через півроку він перестав читати книги і сказав: «Тепер читання стало для мене справою другорядною. Я із цієї сторони готовий для життя». Він став наказувати сам собі і ці накази виконувати точно в строк. Далі Рахметов став загартовувати організм. Брався за найважчу роботу. Був навіть бурлакою. Все це він робив, готуючись до великих революційних справ. Рахметов рухався обраним раз і назавжди шляхом.

Він їв тільки те, що їли прості люди, хоча мав можливість харчуватися краще. Пояснював він це просто: «Так потрібно – це дає повагу і любов простих людей. Це корисно, може придатися». Рахметов відмовився від одруження на багатій молодій вдові. Пояснив він це так: «…Я повинен придушити в собі любов: кохання до вас зв’язало б мені руки, вони і так не швидко розв’яжуться у мене – уже зв’язані». Чернишевський в образі Рахметова зобразив революційного вождя, особливу людину. Про таких людей автор писав: «…Це кольори кращих людей, це двигуни двигунів, це сіль солі землі». Рахметов – лицар без страху і докору, людина, начебто викувана зі сталі. Він з разючою швидкістю розширює круг своїх знань, уважно вивчає життя.

Як діюча особа Рахметов з’являється у главі «Особлива людина». У інших главах його ім’я тільки згадується. Але відчувається, що образ цей центральний, що Рахметов – головний герой роману «Що робити?». Глава «Особлива людина» утворює як би маленьку самостійну повість у романі, ідея якого не буде без неї повною і зрозумілою. Розповідаючи про Рахметова, Чернишевський навмисне зрушує тимчасові рамки і не дає послідовної характеристики і біографії. Він використовує натяки і недомовки, переплітаючи те, що про нього «знали», з тим, що «довідалися» згодом. Тому кожний штрих біографії має принципове значення. Наприклад, походження. Дійсно, чому різночинець Чернишевський робить головним героєм соціально-політичного роману дворянина, родовід якого йде в глиб століть? Можливо, по думці письменника, образ революціонера-дворянина робив ідею революції більш переконливою і привабливою. Раз кращі представники дворянства відмовляються від своїх привілеїв, виходить, криза назріла. Переродження Рахметова почалося у ранній юності. Сім’я його була, мабуть, кріпосницька. Про це говорить скуповуючи фраза: «Та й бачив він, що в селі». Спостерігаючи жорстокості кріпосного права, юнак став міркувати про справедливість. «Думки стали бродити в ньому, і Кірсанов був для нього тим, що Лопухов для Віри Павлівни». У перший же вечір він «жадібно слухав» Кірсанова, «переривав його слова вигуками і прокльонами тому, що повинне загинути, благословеннями тому, що повинне жити». Рахметов відрізняється від Лопухова і Кірсанова не тільки своїм аристократичним родовідом, але й тим, що має виняткову силоміць характеру, що проявляється у постійному загартуванні тіла і духу, але особливо завзятістю справою підготовки до революційної боротьби. Ця людина ідеї у найвищому змісті слова. Мрія про революцію для Рахметова – керівництво до дії, орієнтир усього особистого життя.

Яскраво проявляється в Рахметові прагнення до зближення із простими людьми. Це видно з його подорожі по Росії, занять фізичною працею,   суворим самообмеженням в особистому житті. Народ прозвав Рахметова Микитушкою Ломовим, виражаючи цим свою любов до нього. На відміну від різночинця Базарова, що поблажливо розмовляв з «товстобородимі» мужиками, дворянин Рахметов дивиться на народ не як на масу, що підлягає вивченню. Він вважає, що народ гідний поваги і намагається випробувати хоч частину тієї ваги, що висить на мужицьких плечах. Рахметова Чернишевський показує як людину «дуже рідку», «особливої породи», але у той же час як особу типову, приналежну до нової суспільної групи, хоча і нечисленної. Письменник наділив «особливу людину» суворою вимогливістю до себе і інших, навіть похмурою зовнішністю.

Віра Павлівна спочатку знаходить його «дуже нудним». «Лопухов і Кірсанов, і всі, що не боялись нікого і нічого, почували перед ним часом і деяке боягузтво… крім Маші й рівних їй або тих, що перевершували її простотою душі й плаття». Але Віра Павлівна, пізнав ближче Рахметова, говорить про нього: «…Яка це ніжна і добра людина!». Рахметов – ригорист, тобто людина, що ніколи і ні в чому не відступає від прийнятих правил поведінки. Він готовить себе до революційної боротьби і морально, і фізично. Проспавши ніч на цвяхах, він пояснює свій вчинок, широко і радісно посміхаючись: «Проба. Потрібно. Неправдоподібно, звичайно, однак, про всякий випадок потрібно. Бачу, можу». Таким, напевно, Чернишевський бачив вождя революціонерів. На питання «Що робити?» Микола Гаврилович відповідає образом Рахметова і словами, поміщеними в епіграфі. Фігура цього ригориста вплинула на наступні покоління російських і закордонних революціонерів. Про це говорять визнання цих людей, що їх «улюбленцем був особливо Рахметов». Мені подобається Рахметов. Він має ті якості, яких не вистачає Базарову. Я захоплююся його завзятістю, волею, витривалістю, вмінням підкоряти своє життя вибраному ідеалу, сміливістю, силою. Мені хочеться хоч небагато бути схожою на цього героя.

 


Загрузка...



Схожі твори: