Головна Головна -> Твори -> Життєва основа новели “Новина” Василя Стефаника (Роль художньої деталi)

Життєва основа новели “Новина” Василя Стефаника (Роль художньої деталi)



Життєва основа новели “Новина” Василя Стефаника (Роль художньої деталi)

В основу сюжету новели “Новина” В.  Стефаника покладена реальна подiя, що трапилася в селi Трiйцi 1898 року.

Коли Максим  Горький прочитав цю новелу, вiн сказав: “як коротко, сильно i страшно пише ця людина”. Батько дружини В.  Стефаника – Кирило Гаморак, – прочитавши “Новину” та iншi новели, сказав: “Не пиши так, бо вмреш”. А Стефаник написав аж 72 новели.

Чому ж такi страшнi слова говорять про твори В.  Стефаника? Тому що за його короткою розповiддю про трагедiю сiм’ї Гриця Летючого – глибока прiрва людського горя, страждань, переживань. Яка сила психологiчної деталi: Гриць, кинувши дiвчатам кусень хлiба, почав потрясати хату страшними прокльонами, а “дiвчата не слухали татової бесiди (яке мирне слово), бо таке було щоднини i щогодини, i вони привикли”.

Писати коротко i сильно вдається не кожному письменниковi. Треба умiти вiдшукати те точне слово, за яким криється цiла картина людського життя, стан душi, горе, мука. Це слово називається в лiтературi художня деталь. В.  Стефаник був великим майстром художньої деталi. Наприклад, “їли хлiб на печi…, здавалось, що кiстки в лицi потрiскають”, “очi… як олово”, “глемедали хлiб”. Так Стефаник пiдводить читача до того страшного слова, що обпекло батькову свiдомiсть: “Мерцi!” А ось художнi деталi, якi розкривають важкий психiчний стан батька, що замислив жахливе: “камiнь давив груди”, “почорнiв”, “очi запали всередину”, “йшов довго луками”, “рiка – велика струя живого срiбла”, “Гриць скреготав зубами, аж гомiн лугом розходив ся”, “чув на грудях довгий огневий пас, що пiк у серце i голову”. I, нарештi, “борзенько взяв Доцьку i з усiєї сили кинув у воду”. Бо боявся передумати, адже Гандзуню вiн уже вiдпустив. Потiм “вступив у воду – й задеревiв”.

Страшно читати, коли голод i холод, бiда й нестатки штовхають батька на злочин, на дiтовбивство. Страшно, що немає кому подати руку допомоги, що людська бiда байдужа iншим, благополучнiшим.

Невже нiхто не мiг допомогти? Страшно, бо описаний Стефаником випадок – це не художнє перебiльшення, не якась символiчна картина крайнього зубожiння. Це – саме життя. Страшно, бо суспiльство, осудивши батькiвський злочин, не хоче усвiдомити свого злочину перед людьми. Адже батько з вiдчаю топить дитину, рятуючи її вiд голодної смертi. Батько сам – нещадна жертва.

Уся ця страшна трагедiя викликає протест проти негiдного станови ща людини на своїй землi, бажання щось змiнити, кличе до пошуку виходу з тяжкого становища.





Схожі твори: