Головна Головна -> Твори -> Чорнобиль не має минулого часу

Чорнобиль не має минулого часу



Чорнобиль не має минулого часу

Чудовими краєвидами, щедро врожайними садами, прекрасними лiсами
славилась чорнобильська земля. Та тiльки – до жахливої позначки, до
радiацiйної межi, проораної квiтневої ночi 1986-го. Звiдтодi ця земля
стала називатись зоною – скалiченою, непридатною для життя мiсцевiстю. I
якщо вiд атомної катастрофи здригнулись серця всiх землян, то слово
“зона” не перестає болiти у цих серцях вже п’ятнадцять рокiв i ще
надовго лишиться в пам’ятi людства.

Аварiя на Чорнобильськiй АЕС стала новою вiхою вiдлiку в iсторiї атомної
енергетики, показала, наскiльки небезпечна позбавлена контролю сила
атома i як неймовiрно важко вгамувати її.

П’ятнадцять рокiв – це мить, зовсiм небагато часу. Але яким далеким,
безхмарним видається тепер нам той дочорнобильський свiт – спокiйний,
неквапливий! Свiт без катастроф, жертв, без стресових ситуацiй, що
випали на долю мiльйонiв людей пiсля чорнобильської трагедiї:

Жилось легковажно,

Жилось безбережно,

Та вибух дiстав нас –

Пожежа!

Найперший удар стихiї прийняла на себе воєнiзована пожежна частина
атомної станцiї. Пожежнi добре розумiли, на що йшли, опинившись у самому
пеклi смертельної радiацiї. Та за їхнiми плечима були їхнi ж дiти,
рiднi, земляки, весь отчий край. Цiною неймовiрних зусиль, а часом, i
цiною життя зупинили чорнобильськi пожежники вогневу стихiю, що вирувала
над аварiйним енергоблоком. Вiчна їм слава i пам’ять!

Вже з перших годин, днiв численнi нашi спiввiтчизники не вагаючись стали
до боротьби з грiзним i невидимим ворогом: щоденно несли небезпечнi
вахти бiля розпеченого реактора, очищали вiд радiацiї поля, сади i
житло, щиро приймали у себе переселенцiв… Так починався лiтопис
всенародного подвигу.

…Евакуацiя. Цей термiн воєнного часу, що жив тiльки у пам’ятi людей,
якi пiзнали лихолiття часiв Вiтчизняної вiйни, увiрвався в наше
сьогодення. Його викликав чорнобильський ураган, вирвавши людей iз
обжитих ними мiсць, вiдiрвавши вiд коренiв, що єднали з рiдною землею.
Чим можна змiряти їх горе?

Чорнобильське лихо… Радiацiя… Радiонуклiди… Скiльки тривоги внесли
цi слова в наше життя! З’явились новi тривоги, i головна з них – про
майбутнє нашої планети. Бiда причаїлася скрiзь: i в грунтi, й у водi, у
повiтрi, в їжi. Я бачив, якими народжуються птахи, тварини у цiй
страшнiй “зонi”… Побачив один раз, а не зможу забути, мабуть,
нiколи…

Проходять роки пiсля аварiї на Чорнобильськiй АЕС. От вже минає
п’ятнадцятий, а буде тридцятий, шiстдесятий. Та бiль не вщухає, тривога
не полишає людей, пов’язаних скорботним часом ядерного апокалiпсиса.

Чорнобиль атомний. Вiн, мабуть, зникне пiсля того, як ми витрави мо в
собi Чорнобиль духовний. А поки що не заживає чорнобильська рана.





Схожі твори: