Головна Головна -> Твори -> Цар Петро I у романі О. М. Толстого

Цар Петро I у романі О. М. Толстого



Дія роману розвертається на неозорому географічному просторі: від Чорного моря до Архангельська, від Балтійського моря до Уралу. З Росії вона переноситься в європейські столиці і міста. Читач побуває при дворі шведського короля Карла   XII   і   польського   короля   Августа, курфюрста Саксонського, турецького султана, побачить поля боїв і морські походи, військові табори і неприступні фортеці, селянську хату, що палиться по-чорному, розкольничій скит, розкішний меншиковський палац і багате купецьке подвір’я. Романний час охоплює цілу епоху, обмежену, однак, рамками діяльності центрального героя – Петра I, якого письменник показує протягом 25 років. «Перше десятиліття XVIII століття виявляє собою дивну картину вибуху творчих сил, енергії, заповзятливості. Тріскотить і валиться старий світ. Європа, що чекала зовсім не того, у здивуванні і страху дивиться на Росію…» – такою бачиться письменникові епоха, зображувана в «Петрі  Першому».

Спочатку Олексій Толстої припускав довести оповідання про Петра до Полтавської битви, але смерть письменника припинила роботу над рукописом, і роман завершується перемогою російських військ під Нарвою. Таким чином, історична доля головного героя визначила композицію роману. У першому томі О. М. Толстой малює дитинство і ранню молодість Петра. Історично це окреслюється поверненням Петра з першої закордонної подорожі і подіями стрілецького бунту. У другому томі відтвориться перший період перетворювальної діяльності Петра, що включає в себе початок Північної війни і утворення Петербурга. Третя книга роману написана в останній період творчості письменника і залишилася незавершеною. Олексій Толстой затверджував, що «третя книга – сама головна частина роману», тому що вона відноситься до найцікавішого періоду життя героя й у ній будуть здійснені всі основні завдання, які письменник ставив перед собою, приступаючи до створення «Петра Першого». За словами А. В. Алпатова, незважаючи на те, що Толстому не вдалося реалізувати повністю наміченого ним плану третьої книги, шість написаних глав розгортають перед нами багатий зміст. В оповіданні позначаються нові обрії,   проступають  нові сюжетні лінії. Набагато більшу завершеність і яскравість здобуває образ Петра.

Основу змісту третьої книги становлять теми міцніючої військової моці Росії і культурного підйому російського суспільства, перемоги нового в патріархальному укладі старої Русі. Всі різноманітні епізоди, сюжетні лінії розташовуються навколо цих двох центрів, що притягають до себе весь матеріал третього тому. Три книги, що становлять роман, зв’язані воєдино і розвитком сюжету – поступове становлення нової російської держави і особистості Петра – і загальними для всіх трьох книг героями. Особиста доля царя-реформатора міцно спаяна в романі з історичною долею Росії. Чуйно вловлюючи назрілу потребу корінних змін життя Російської держави, цар починає діяти рішуче. Толстой показує, як сама епоха вибирає Петра, як історичні обставини формують ті якості його особистості, які допомагають йому розбудити Росію від вікової сплячки, вивести її на новий етап розвитку. І вже не примари торговельних кораблів, а теперішній російський флот виходить у море, і росіяни закріплюються на Балтійському узбережжі, де починається будівництво фортеці-міста.

Таким чином, композиція роману пов’язана з головним творчим завданням письменника – показати «становлення особистості в епосі». Цьому художньому завданню підпорядковані всі компоненти добутку. Особливо значно з погляду художнього розкриття толстовської концепції ролі особистості в історії, зіставлення образів Петра і Василя Голіцина. Освічений мрійник, Голіцин так само, як Петро, усвідомлює необхідність рішучого суспільного і державного перетворення Росії, але особиста слабкість, пасивність, нерішучість приводять його в табір реакційних сил.

У систематичному протиставленні Голіцину і Софії письменник малює Петра в розвитку, у неухильному русі його особистості вперед. Принцип контрасту витримується Толстим і в наступних главах роману. Петро постійно, але ненав’язливо протиставляється королю Августу, грубому і обмеженому солдафону Карлу, твердокам’яному коменданту Нарви Горну, а також найближчим сподвижникам Францу Лефорту і Олександру Меншикову. У характері Петра і його діяльності яскраво виявилися головні устремління епохи, її сутність. Олексій Толстой зумів оцінити історичне місце свого героя, правдиво зобразити масштаби його діяльності, дати художнє дослідження цілої епохи. З безлічі епізодів і картин складається достовірний художній світ, у центрі якого цар-перетворювач і його діяльність. Суперечливий образ государя стає сполучною ланкою всіх подій і доль у романі.

 





Схожі твори: