Головна Головна -> Твори -> Традиції нашого народу: Святвечір

Традиції нашого народу: Святвечір



У нашому селі звикли ретельно готуватися до Різдвяних свят і до Свят-вечіра. Прибирають у хаті, заготовляють корм худобі на три дні, стараються повернути всі борги і забути всі кривди. На Святвечір не прийнято лаятися, сперечатися, карати дітей і живність, бо цього вечора худоба може заговорити людською мовою і поскаржитися Христові на поганого господаря. У батьківській хаті збирається вся родина: з’їжджаються вже дорослі діти зі своїми сім’ями, як би далеко вони не мешкали. Батько вносить до хати дідуха, стелить на столі сіно. Матір накриває сіно святковою скатертиною і ставить пісні страви – обов’язково дванадцять. У центрі столу – традиційна кутя. Вечеряти сідаємо, коли на небі заяскріє перша зірка. Батько запалює свічку і вітає всіх зі святами. Сім’я молиться, а тоді починає вечеряти – звичайно, з куті.

Вечеря проходить урочисто, святково. Якщо в цю пору до хати завітає подорожній – його неодмінно запросять до столу. Після вечері на столі обов’язково залишають кутю і ложки для частування душ померлих родичів, які мають завітати у хату. Різдвяні свята роблять кожного добрішим, милосерднішим, щедрішим і вселяють віру в те, що життєві негаразди відійдуть у минуле.

На все життя запам’яталося мені свято Івана Купала. Вже по обіді ми вирушили з села. Хлопці йшли до лісу на Маринку ламати гілля, а дівчата на луку – збирати квіти, плести віночки. Там, на зеленій та рівній галявині, встромили вони свою красуню і заходилися квітчати. Віхтем соломи хлопці запалили багаття. Іскри сипляться довкола, відриваються від купи і злітають високо в небо. Тим часом темніє. Багаття обступають дівчата. Виблискують проти вогню їх здивовані очі, зеленіють вінки на голові, цвітуть квітки.

  • Та купався Йван, Та у воду впав…
  • Купала на Йвана –
  • задзвеніли дівочі голоси.

Тут до багаття підбігають хлопці, наче темні марева, перелітають через вогнище на той бік. І вже потяглася ціла черга. Мені таки вдалося тричі перестрибнути через багаття, бо, за повір’ям, таких щасливців обов’язково чекатиме удача. А збоку, широко розкинувши густі віти, стоїть заквітчана Маринка, здалеку схожа на нерозчесану дівку з розпущеними косами. Навпроти неї – Купало розставив широко руки, мов наміряється через вогонь обняти свою наречену. Дуже швидко вогонь добирався і до пари. Коли все згоряло, то попіл ми заливали водою, розмітали на всі боки, щоб нечиста сила не могла скористатися жаром з купальського вогнища. Потім дівчата, запаливши свічки, пускали на воду два віночки – один для себе, а інший судженому. Якщо вінки пливуть в парі, то вважалося, що цього року дівчина і хлопець одружаться. Часом хлопці навмисне кидали камінці у воду, щоб підігнати вінки один до одного. Ми старалися їх прогнати геть.

Зовсім недалечко від головного вогнища діти і собі запалювали багаття, але менше за розмірами. У таку ніч навіть старші люди старалися не спати. Вони й собі приходили і сідали коло дітей. Звичайно, при цьому бували частування. Йшли ми додому всі збуджені та веселі, наповнені якоюсь ніби магічною силою, що здатна, як нам здавалося, охороняти від усякого зла.

 





Схожі твори: