Головна Головна -> Твори -> Тема твору Поезія Ганни Ахматовій

Тема твору Поезія Ганни Ахматовій



Я хочу розповісти про Ганну Ахматової, моїй улюбленій росіянці поетесі. Поезія цієї дивної людини гіпнотизує своєю простотою й волею. Твору Ахматової не залишать байдужим нікого, хто хоч раз чув або читав їх. Майстерність Ахматової бути визнано майже відразу ж після виходу першого її поетичного збірника “Вечір”. А вийшли через два роки після цього “Чіткі” ще більше підтвердили незвичайний талант поетеси. А. Ахматова у своїх віршах є в нескінченній розмаїтості жіночих доль: коханки й дружини, удови й матері, що змінювала й оставляемой. Твору Ахматової являють собою складну історію жіночого характеру непростої епохи. Саме в 1921 році, у драматичну пору свого й громадського життя, Ахматова зуміла написати вражаючі силоміць рядки:

  • Усе розкрадено, віддано, продано,
  • Чорної смерті миготіло крило,
  • Всі голодною тугою загризено,
  • Отчого ж нам стало світле?

У поезії Ахматової присутні як революційні мотиви, так і традиційні, характерні для російської класики. Однак я хочу зупинитися на світі поезії, основним нервом, ідеєю й принципом якої є любов. В одному зі своїх віршів Ахматова називала любов   ”п’ятою порою року”. Любов одержує додаткову гостроту, проявляючись у граничному кризовому вираженні – зльоту або падіння, першої зустрічі або розриву, що відбувся, смертельної небезпеки або смертельної туги. Тому Ахматова й тяжіє до ліричної новели з несподіваним кінцем психологічного сюжету. Звичайно її вірш – або початок драми, або тільки її кульмінація, або, ще частіше, фінал і закінчення. Твору Ахматової несуть особливу стихію любові-жалості:

  • Про ні, л не тебе любила,
  • Палила солодким вогнем,
  • Так поясни, яка сила
  • В сумному імені твоєму.

Це співчуття, співпереживання, жаль у любові-жалості робить багато віршів Ахматової справді народними. У добутках поетеси є ще одна любов до рідної землі, до Батьківщини, до Росії: Не з тими я, хто кинув землю На розтерзання ворогам, Їхніх грубих лестощів я не вщемлю, Їм пісень я своїх не дам. Ганна Ахматова прожила довге й складне життя. Незважаючи на те, що її чоловік був розстріляний, а син переходив з в’язниці в посилання й назад, незважаючи на всі гоніння й бідність, життя її була все-таки щасливої, що представляє цілу епоху в поезії нашої країни.

 


Загрузка...



Схожі твори: