Головна Головна -> Твори -> Людське життя немислиме без тварин

Людське життя немислиме без тварин



Епізод використання собак під час екстремальних умов. Людський розум сягнув нині небачених злетів. Пишаючись цим, потроху забуваємо про тварин, які є не меншим дивом природи. Задумаймося: скільки собак населяють нашу планету і трудяться на благо свого найближчого опікуна – людини! Майже всі знають про сильних витривалих сенбернарів, які століттями використовувались для пошуків і порятунку людей у горах. Завдяки чудовому нюху собаки легко знаходили під снігом замерзлу людину. Тисячі потерпілих врятували ці благородні й мужні тварини. Рекордсменом серед них був пес на кличку Баррі, який врятував сорок людей. Сорок перший, злякавшись собаки, вдарив його ножем. А через 85 років у Парижі було відкрито пам’ятник Баррі. На постаменті – великий собака з дівчинкою на спині, яка міцно тримає його за шию. Кожна дитина мріє про такого чотириногого друга!

Хочу розповісти й історію, яка мене надзвичайно вразила і ще раз переконала, що відданість і вірність собаки людині – безмежні. Моя родичка підібрала хворого собаку. Прив’язала його коло буди до кілка. Він одзразу ж ліг і в його непорушних очах застигла мука. Жаль було Ганні нещасного пса і вона, не покладаючи рук, виходжувала його. З часом породистий велетень, якого назвали Дінго, звівся на ноги. Жінці стало надійніше з ним, а її маленька донька Іринка дуже полюбила нового друга. Якось Ганну запросили в гості, а донька залишилася з бабусею. Вірний собака вперто не хотів розлучатися з хазяйкою і пішов поруч. Через деякий час Дінго почав дряпатися у двері, гавкав і підвивав, ніби скаржився на щось чи передчував біду.

  • – Він мене кличе кудись, – майнула думка у стривоженої жінки.

Собака вів Ганну, не перестаючи гавкати. Коли підійшли до колодязя, Дінго передніми лапами сперся на дерев’яні цямрини, ніби хотів кинутися у воду. Потім він відійшов убік і почав жалібно й тривожно повискувати, аж мурашки бігали по спині. У старій криниці була дитина! З великим зусиллям гурт людей витягнув ледь живу доньку Ганни. Вона так перелякалася, що навіть не плакала, а рук не можна було відірвати від шнурка. Вражена жінка, обнявши собаку і доньку, довго не підводилася з колін. Так віддячив собака за чуйне ставлення і любов. Вже пізніше жінка дізналася, що пес був із породи великих сторожових собак, які не раз рятували людей в екстремальних умовах. Людське життя немислиме без тварин – вірних чотириногих друзів. Вони бережуть наші домівки, захищають нас самих, часто підбадьорюють, лащаться – і поганий настрій покращується, зникає безслідно відчуття невпевненості. Усвідомлення єдності з цими розумними істотами спонукає людину уважно ставитись до всього, що її оточує. Спілкування з тваринами дарує нам велику радість. Чому? Мабуть тому, що вони – джерело досконалих рухів і форм, краси, невичерпної енергії – не можуть залишити байдужою навіть найчерствішу людину.

Наші предки теж цінували стосунки з тваринним світом, відображаючи це у казках і легендах. Котик і песик рятують господаря, який свого часу викупив їх від смерті, і живуть згодом поруч, як найкращі друзі. А розсудливий і вірний Сірко порушує табу, щоб віддячити вовкові за допомогу. Ці розповіді створювалися зі шляхетною метою: вчити любити і захищати живу природу. Особливо ми прив’язуємося до домашніх тварин, а вони – до нас. Ми зраджуємо їх, вони – майже ніколи. Вони визнають право сильнішого і дуже рідко тікають від господаря. На мою думку, тварини можуть служити взірцем гуманності для нас. Кішка вигодує чужих кошенят-сиріток, не залишить помирати, а деякі жінки здатні вбити власну дитину, викинувши її на смітник.

Як багато важить спілкування дітей із тваринним світом! Якщо дитина не доглядає кота чи пташку, вона розгубить те, чим наділила П природа. Згодом вона ніби й любитиме власних дітей, родину, друзів, але серце її залишиться холодним. Зі звірятами можна поплакати, поділитися з ними радістю. Тварини, наче добрі ангели, пробачають людям, не тримають на них зла. Для мене з дитинства кішка чи песик, жабка чи ящірка були невід’ємною частинкою життя. Люблю спостерігати, як собака біжить полем, вистрибуючи з високої трави, чи качається у лісі на опалому листі. Так він висловлює свою радість. На жаль, людина поступово втрачає зв’язок з іншими істотами. Однак для мене залишилося ще кілька острівців, де я люблю і мене люблять. Це велике щастя – мати котів, собак, кроликів, пташок, дбати про них і ніколи не залишатися самотньою.

 





Схожі твори: