Головна Головна -> Твори -> Образ Тетяни Ларіній у романі А. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін”

Образ Тетяни Ларіній у романі А. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін”



Тетяна – істота виняткове, натура глибока, любляча, жагуча… В. Г. Бєлінський

200 років минуло від дня народження генія російської літератури, всіма улюбленого поета Олександра Сергійовича Пушкіна. Хочеться знову й знову вертатися до пушкінського слова і його чудовому роману у віршах “Євгеній Онєгін”, де представлений молодь 20-х років XIX століття. Існує дуже гарна легенда. Один скульптор виліпив з каменю прекрасну дівчину. Вона виглядала настільки живий, що, здавалося, зараз заговорить. Але скульптура мовчала, а творець її занедужав від любові до свого чудесного створення. Адже в ній він виразив своє таємне подання про жіночу красу, вклав свою душу й терзався, що ніколи не стане ця мармурова дівчина живої. Ця дивна любов була настільки сильна, що боги зглянулися й пожвавили камінь. Очевидно, що в мистецтві можливо таке чудо, коли художник всерйоз захоплюється своїм власним утвором. Імовірно, і Пушкін, працюючи над романом “Євгеній Онєгін”, любувався чудесною дівчиною, що оживає під його пером. Він з любов’ю описує її зовнішність, силу почуттів, “милу простоту”. На багатьох сторінках мимоволі зізнається: “…я так люблю Тетяну милу мою!..”, “Тетяна, мила Тетяна! З тобою тепер я сльози ллю…”

 

Часто говорять про “тургенівських дівчат”. Ці образи будуть вічно тривожити уява своєю жіночністю, чистотою, щирістю й силою характеру. Але мені здається, що “пушкінські дівчини” не менш цікаві й привабливі. Махаючи Троекурова з “Дубровського”, Марія Гаврилівна з “Заметілі”. Але найпривабливіша й “знаменита” із всіх героїнь Пушкіна – Тетяна Ларіна. У романі ми зустрічаємося з нею в маєток її батьків. Село Ларіних, як і Онєгіна, вірно, теж “чарівний куточок”, які попадаються в середній смузі Росії. Пушкіна багато разів підкреслює, як Тетяна любила природу, зиму, катання на санках. Російська природа, казки няньки, стародавні звичаї, дотримувані в сім’ї, зробили Тетяну “руською душею”. Тетяна багато в чому схожа на інших дівчин. Так само “вірила предсказанням простонародної старовини, і снам, і картковим гаданням”, її “тривожили прикмети”. Але вже з дитинства в Тетяні було багато такого, що виділяло її серед інших, вона навіть “у сім’ї своєї рідної здавалася дівчинкою чужий”. Вона не милувалася до батьків, мало грала з дітьми, не займалася рукоділлям.

 

Але ляльки навіть у ці роки Тетяна в руки не брала; Провести міста, про моди Бесіди з нею не вела. З раннього років вона відрізнялася мрійністю, жила особою внутрішнім життям. Автор підкреслює, що дівчина була позбавлена кокетства й удавання – якостей, які так не подобалися йому в жінках. Багато рядків у романі присвячено ролі книг, які для Тетяни були особливим миром, сформували її світогляд, щиросердечні якості. Так Пушкін підводить нас до розуміння того, що Тетяна – натура поетична, висока, одухотворена. А хіба така може не подобатися? По душі авторові й відкритість, прямота його героїні. Хоча дівиці визнаватися в любові завжди вважалося непристойним, Тетяну важко засуджувати за це.

Поет запитує:

  • ? За що ж вина Тетяна? За те, що в милій простоті Вона не відає обману И вірить власній мрії?

Ми не можемо не помітити сталості характеру Тетяни, властивого їй з раннього дитинства. А коли вона стає знатною дамою, то зі смутком і тугою згадує колишнє сільське життя “. світла ненавидить; їй задушливо тут… вона мрією прагне до життя польовий”. І любов до Євгенія Тетяна як і раніше зберігає в душі. Не можна не відзначити ще одне місце, що розкриває відношення поета до його “милого ідеалу”:

  • o Вона була некваплива, Не холодна, не балакуча, Без погляду нахабного для всіх, Без домагань на успіх, Без цих маленьких кривлянь, Без наслідувальних витівок… Все тихо, просто було в ній…

 

Пушкіна – “щирий геній” у науці “страсті ніжної” – добре знав жіночу натуру. У його добутках вимальовується збірний портрет дівчини, який він віддає перевагу. Головні її риси – шляхетність і вірність подружньому боргу. Махаючи Троекурова, що принесла любов у жертву святості шлюб, Марія Гаврилівна, що відмовляє всім шанувальникам, тому що випадок повінчав її з невідомим офіцером, Маша Миронова, не одцуралась від свого опального нареченого й що зуміла потрапити заради його порятунку до самої цариці. Нарешті, Тетяна, що, як і раніше люблячи Онєгіна, із твердістю відповідає йому:

Але я іншому віддана, И буду століття йому вірна. Проходять епохи, міняються мода, захоплення, суспільні умови й закони, але завжди будуть у честі ті щиросердечні якості, які роблять Тетяну Ларіну й інших “пушкінських дівчин” мила й привабливими: шляхетність, чистота, вірність. Тетяна Ларіна відкрила собою галерею прекрасних образів російських жінок, морально бездоганному, вірних боргу, що шукають змістовного життя.

Така Ольга Ільїнська в романі Гончарова “Обломів”, Наталя з “Рудіна”, Олена з “Напередодні”, дружини декабристів, оспівані Некрасовим.

 

Я вважаю, що “Тетяни милий ідеал” і в наш час не втратив своєї свіжості й чистоти. Образ пушкінської героїні вчить сучасних дівчин вірності обранцеві, моральній чистоті, жертовності в ім’я любові. Не сумніваюся, що чимало молодих людей і сьогодні захоплюються ніжним образом Тетяни за її світлий розум, чистоту душі, красу помислів і вчинків.

 





Схожі твори: