Головна Головна -> Твори -> Урок-дискусія за романом Л.Толстого «Анна Кареніна». 10 клас

Урок-дискусія за романом Л.Толстого «Анна Кареніна». 10 клас



Тема уроку: «Нема щастя там, де нема простоти й правди» (Сімейні та суспільні стосунки в романі Л.Толстого «Анна Кареніна»).

Епіграф: «Мне отмщеніє, і аз воздам…» Підготовка учнів до уроку: прочитати роман «Анна Кареніна», дати характеристику образам твору (Анна, Л.евін, Вронський, Каренін, Облонський та ін.), виявити в них позитивні й негативні риси; дати своє тлумачення епіграфа до роману: «Мне отмщеніє, і аз воздам..,»; підготувати повідомлення про життєвий і творчий шлях письменника; прочитати книгу Т.Кузьмйнської «Моє життя вдома і в Ясній Поляні» (1986) та інші біографічні матеріали про Толстого і дати відповідь на питання: «Які стосунки були у письменника з сім’єю? Чому він полишив рідних на схилі літ?..»

План уроку

  • Підготовка до сприйняття теми.,
  • Оголошення теми, епіграфа.
  • Повідомлення учнів про біографію письменника, створення проблемної ситуації.
  • Аналіз твору з елементами дискусії (композиція, образна система, поетика).
  • Підсумки уроку (з’ясування релігійно-етичної концепції письменника та її втілення в романі «Анна Кареніна»).
  • Домашнє завдання.

Хід уроку

Слово вчителя; Лев Миколайович Толстой – це великий світ прекрасних образів, духовних пошуків і відкриття істини, і хто входить у цей світ, залишається в ньому назавжди, тому, що без Толстого неможливо уявити ні російську, ні світову літературу. Він зазирнув у такі глибини людської душі, які ще не відкривалися нікому. Виступаючи як сучасник, учитель і мудрий пророк, котрий намагався знайти сенс свого особистого і суспільного життя, він усе суще оцінював з позиції вічності, змушуючи й читачів оцінити своє буття з погляду духовних цінностей.

Проживши складне й суперечливе життя. Лев Толстой дійшов висновку, що людина має кожен день жити ніби востаннє, тобто робити все, що вона може, даруючи любов і тепло іншим. У щоденниках письменника є запис: «Я.Б.Ж.» – «якщо буду живий». Це зовсім не означає, що він боявся смерті, його хвилювало одне: чи вдасться йому зробити те, до чого його покликав Бог, подарувавши великий талант.

На порозі своєї літературної діяльності, у 1851 р., Толстой писав: «Усі твори, щоб бути хорошими, повинні… виспіватись із душі творця». У похилому віці Толстой говорив: «Писати треба тільки тоді, якщо кожного разу, вмокнувши перо, залишаєш у чорнильниці шматок м’яса». На думку письменника, митець має знати, що «властиве всьому людству і водночас невідоме ще людству». Для цього він повинен не ховатися у рамках особистого життя, а жити спільно з людством. Він повинен опанувати майстерність і, найголовніше, завжди бути щирим і правдивим. Для цього «потрібно не починати говорити про те, до чого байдужий і про що можеш мовчати, а говорити лише, про що не можеш не говорити, – про те, що пристрасно любиш».

Усе життя Толстого – постійна боротьба із самим собою, зі своїм егоїзмом, зі світськими звичаями і суспільством. Він прагнув простоти й правди у своїй душі та в навколишній дійсності, тому життєвий шлях Толстого завжди супроводжували духовні Протиріччя й пошуки тих божественних істин, без яких не може існувати людина, а отже, й усе людство. Від цих пошуків страждав і він сам, і його сім’я, але не шукати він не міг.

Інсценізація (Софія Толстая і Тетяна Кузьминська)

Тетяна. Софіє, чому ти не приїхала вчора на бал?

Софія. Я була не здорова, але все одно я не змогла б приїхати-мене не пустив би чоловік.

Тетяна. Чому?

Софія. Хіба ти не знаєш його? Хіба міг би він дозволити, щоб я наділа бальне плаття з оголеними руками й шиєю і на мене дивилися б десятки чоловіків?

Тетяна. Це ревнощі. Ти повинна бути сама собою, знати, що ти – одне, а він – інше. Я б не змогла так жити.

Софія. Мабуть, ти права, але я надто кохаю його. Якби ти знала, як це важко…

Учитель. Лев Толстой завжди шукав шляхи вдосконалення сімейних стосунків, але він відчував, що цьому завжди щось заважає – і те, що є в душі, і те, що є в суспільстві. Результатом цих роздумів став роман «Анна Кареніна», в якому письменник намагався вирішити проблеми шлюбу й сім’ї”. Та чи вирішив їх? І чи можна їх вирішити взагалі?.. Про це ми будемо говорити сьогодні на уроці, останню крапку в якому поставить саме життя.

Оголошення теми уроку та епіграфа

Повідомлення учнів про життєвий і творчий шлях письменника. Окремі положення мають проблемний характер, особливо ті, що стосуються останніх років життя. Тому бажано, щоб група учнів-дослідників підготувалися за різними джерелами, зіставлення яких буде цікавим на уроці.

Лев Миколайович Толстой народився в Ясній Поляні, поблизу Тули, 9 вересня 1828 р. Батько його, граф Микола Ілліч Толстой, помер, коли хлопчикові було 9 років, мати ж, уроджена княжна Марія Миколаївна Волконська, померла, коли Толстому не було ще й двох років. Вихователькою майбутнього письменника стала далека родичка Толстих – Т.А.Єргольська. Майже все своє життя Толстой провів у Ясній Поляні, яку залишив за 10 днів до своєї смерті. Крім Ясної Поляни, значно довше, ніж в інших місцях, письменник жив у Москві. Учився Толстой у Казанському університеті, до якого вступив у 1844 р. і з якого вийшов у 1847 р., не закінчивши курсу, тому що університетська наука не задовольняла ,його. Повернувшись у Ясну Поляну, Толстой багато читає, самостійно розширюючи коло знань, а також займається поліпшенням побуту селян.

У травні 1851 року Толстой добровольцем поїхав на Кавказ, де пробув до початку 1854 року, беручи участь у воєнних діях. На Кавказі написані повісті «Дитинство», «Отроцтво», «Казаки» та декілька оповідань із військового побуту.

Повість «Дитинство», надрукована у 1852 році в журналі Некрасова «Современник», відразу ж поставила Тол-стого в ряди найкращих російських письменників. Для автора дуже важливо було показати дитячу душу і прекрасну пору дитинства, коли хочеться, щоб усі стали щасливими, добрими. У цьому творі певною мірою втілено гуманістичні ідеї письменника, які розвиватимуться протягом подальшої літературної праці. Повість «Отроцтво» і воєнні оповідання, що з’явилися після «Дитинства», закріпили славу Толстого-реаліста. Його чудове мистецтво зображати людську душу, вміння бачити й передавати словом най-тонші, часто суперечливі вияви внутрішнього життя і дитини, і дорослої людини виявились уже в ранніх творах.

Відомий російський мислитель і критик М.Г.Чернишевський, оцінюючи перші літературні кроки Толстого, надзвичайно влучно визначив характер його письменницького обдарування: «глибоке знання таємних рухів психічного життя», здатність дуже тонко схоплювати «психічний процес, його форми, його закони», чудове вміння зображати «діалектику душі» і «безпосередню чистоту морального почуття».

Самобутність і оригінальність, що виявилися уже в ранніх творах Толстого, були відображенням його напруженого духовного світу, безперервних спроб пізнати навколишню дійсність. Із перших кроків свого свідомого життя він прагнув мати власну думку, тому все критично оцінював.

Безпосередня участь Толстого у воєнних діях на Кавказі, а потім у Криму дала матеріал для оповідань про війну та військовий побут («Набіг», «Рубання лісу» та ін.), де війна показана так, як до того ніким і ніколи не зображувалася в літературі. Толстого захоплює не стільки зовнішня, батальна сторона війни, скільки те, як поводять себе люди у воєнній обстановці, які риси своєї натури вони виявляють. Письменник був одним із перших, хто показав, що війна, якою б вона не була, – протиприродне явище для людини, котра народжується для життя, а не для смерті.

Після повернення з Кавказу Толстой був командирований У Дунайську армію, яка билася з турками, а в листопаді 1854 року його перевели у Крим, де він узяв участь у славній обороні Севастополя. Після прибуття до міста Толстой захоплено писав братові: «Дух у військах вищий понад усякий опис. У часи давньої Греції не було стільки геройства. Корнілов, об’їжджаючи війська, замість «Здорово, молодці!», говорив: «Треба умирати, хлопці, умрете?», і війська кричали: «Помремо, ваше превосходительство, ура!» І це був не ефект, бо на обличчі кожного було видно, і4о не жартують, і вже 22000 виконали цю обіцянку…»

Сторінка: 1 2





Схожі твори: