Головна Головна -> Твори -> Урок вивчення п’єси Е.Ионеско «Носороги»

Урок вивчення п’єси Е.Ионеско «Носороги»



Тема уроку: Е. Йонеско «Носороги». Символічний сенс сюжету. Сатирично-гротескне змалювання процесу «омасовлення» людей. Проблема втрати індивідуальності під тиском масової свідомості. Сутність опору Беранже. Система образів.

Мета уроку: познайомити учнів із життям та літературною діяльністю французького драматурга XX ст. Ежена Йонеско – представника «театру абсурду», розкрити зміст п’єси «Носороги»; розвивати вміння аналізувати твір; формувати світогляд учнів.

Епіграф: Я людина і буду нею до самого кінця. Е.Ионеско

Обладнання: портрет Е.Ионеско; Е.Ионеско з дружиною і дочкою; ілюстрації до п’єси «Носороги» та інших творів; виставка творів драматурга.

Тип уроку: урок вивчення нового навчального матеріалу.

Хід уроку

I.          Повідомлення теми, мети, епіграфа уроку.

II.        Актуалізація знань.

Бесіда за питаннями вчителя

1.         Що таке «театр абсурду»? Коли він виник?

(На початку 1950-х рр. у французькому театральному мистецтві заявив про себе новий напрям, що здобув популярність як «драма абсурду». «Театр абсурду» – термін, який позначає сукупність явищ драматургії авангардизму та театру 40-60-х рр. XX ст. Поняття «абсурд» (від лат. «недоречний, безглуздий»).

2.         Хто став засновником «театру абсурду»? (Його засновниками стали Е.Йонеско та Семюел Беккет).

3.         Хто запропонував цей термін? (Мартіне Есмін).

4.         Як називав цей театр Е.Йонеско? (Він називав його «театром парадоксів» або «парадоксальним театром»). Що таке парадокс?

5.         Яка головна думка цього театру?

(Головною для цього напрямку є думка про те, що світ, життя, дійсність парадоксальні і абсурдні, тому що людину не можуть зрозуміти інші, людина не в змозі зрозуміти сама себе).

III.       Формування нових знань і способів дії.

1. Розповідь про митця

Вчитель. Сьогодні, друзі, ми здійснимо подорож до Румунії, побуваємо у Златині, де народився Е.Йонеско, в майбутньому драматург XX ст. Отож, вирушаємо у подорож. А допоможуть нам здійснити її знавці життя та творчості Йонеско. (Учні отримали випереджальні завдання: підготувати невеличкі розповіді про життя французького драматурга).

Повідомлення учнів.

1 учень. У 1950 р. в маленькому Паризькому «Театр де Нонтамбюль» («Театр сновид») була поставлена одноактна п’єса «Голомоза співачка» зовсім невідомого на ті часи автора-початківця Е.Йонеско, який працював коректором в одному із видавництв. Це був перший твір «театру абсурду». Прем’єра цієї п’єси не зробила Йонеско відомим. Так само як і наступні його п’єси-притчі, або абсурдські фарси – «Урок», «Стільці», «Жертви богу» – ще не знайшли свого глядача. Ситуація змінилась у 1954 р., коли була поставлена перша об’ємна п’єса «Амадей, або Як його позбутися». Довгоочікуваний успіх прийшов. «Театр абсурду» владно заявив про себе, а Йонеско відразу перетворився на живий міф.

2          учень. Румунсько-французький драматург, класик театру абсурду Е.Йонеско народився в Румунії у Златині в сім’ї румунського адвоката і француженки. Ежен – так його звали по-французьки. Французька мова стала для нього рідною. Відразу після народження хлопця батьки переїхали до Парижа. Маленький Ежен досліджував різні кутки міста, записуючи свої думки і переживання спочатку в щоденник, а пізніше – у вигляді маленьких п’єс.

3          учень. У 1926 р. він повертається до Румунії, коли йому було 13 років. Закінчив Бухарестський університет, працював викладачем французької мови, спробував свої сили в літературній критиці. У 1938 р. назавжди виїхав у Францію, де через півтора десятки років йому судилось стати всесвітньо відомим драматургом «театру абсурду».

У 1936 – 1941 рр. – драматург живе в Марселі. З 1945 р. працює редактором періодичних видань. Визнання прийшло до Йонеско в 1956 р., коли видатний французький драматург Жан Ануй назвав його п’єсу «Стільці» шедевром. Великий успіх мала п’єса «Носороги» (1957). З 1970 р. Йонеско – член французької Академії. Окрім п’єс, писав есе і оповідання, а також лібрето для опер. Помер у 1994 р. в Парижі.

Вчитель (доповнення до сказаного учнями).

Е.Йонеско написав, крім названих, й інші п’єси: «Безкоштовний убивця», «Повітряний пішохід», «Король помирає», «Ігри в убивство», «Макбет», «Урок», оповідання есе, критичні статті. Після закінчення війни він пише п’єси, в яких у зви чайній атмосфері змішуються невдоволення і агресія, як призводять до катастрофи. При цьому Йонеско шукає про тиріччя між словами і подіями. Свої драми характеризува як «антитеатр», засобами якого хотів показати на сцеь незрозумілий і хаотичний світ. Таким чином Йонеско зклав основи «театру абсурду».

Клас поділяється на 4 групи, кожна з яких отримує своє завдання:

  • Знайти в тексті п’єси елементи «театру абсурду» (Виписати в зошити).
  • Знайти в тексті приклади використання гротеску.
  • Виписати в зошит фантастичні елементи. Для чого вони використовуються у творі?
  • Прочитати в особах уривок із п’єси. Пояснити, як ви зрозуміли прочитане. (Уривок II дії п’єси. Оносороження)

IV. Підсумки уроку.

Драма «Носороги» продовжує певні художні «ходи» п’єси «Урок», водночас створює стихію розумної гри, спрямовуючи глядацьку увагу у бік певних основоположних сюжетів сучасної історії. З надзвичайною майстерністю Йонеско видобуває художню ситуацію, що в ній, з одного боку, постає водночас і елегантна, і моторошна алегорія такого катастрофічного омасовлення людей, а з другого, їхня вперта спроба або не помічати цієї катастрофи, або ж одразу пристосовуватися до неї. «Носороги» подають феномен стадності ніби у подвійній експозиції – тут і неухильне перетворення людей на носорогів, але тут і їхнє намагання заплющити очі на таке перетворення. Напевне, зовсім не випадково дія «Носорогів» розгортається в статичних декораціях французької провінції, яка при всіх своїх достоїнствах час від часу демонструвала «оносороження» у тих чи інших напрямах масової істерії. Поважна норма зразкових громадян раптово перетворюється на вовчу зграю, охоплену жадобою якоїсь «расової» іншої крові.

Художній світ, створений письменником, прозаїчний і населений звичайними людьми. Трагедії героїв – дрібні й абсурдні. І водночас цей світ, при всій своїй буденності, – фантастичний, бо найнеймовірніше відбувається в житті звичайному. Світ письменника сповнений жаху, безнадії, мороку. Фантастичне в п’єсі переплітається з прозаїчним зображенням буденності, що створює особливий світ твору – складний, дисгармонійний, як і саме життя.

V. Домашнє завдання.

Відповісти на запитання: 1. Що було причиною перетворення людей у носорогів? 2. Чому Беранже не перетворився у носорога?

Олена Макара. учитель вищої категорії Цуманськоі ЗОШ N1 1 ступеня Ківерцівського району Волинської області

 


Загрузка...



Схожі твори: