Головна Головна -> Твори -> Система уроків вивчення роману Крістофа Рансмайра «Останній світ» Урок перший

Система уроків вивчення роману Крістофа Рансмайра «Останній світ» Урок перший



Тема: «Які короткі спалахи в зірок…» (К.Рансмайр). Крістоф Рансмайр «Останній світ». Постмодерністська ситуація зникнення книги та її автора в романі. Художній час і простір).
Мета: дати поняття про постмодерністський роман, ввести учнів у художній світ австрійського письменника. Проаналізувати ключові епізоди роману, в яких втілена основна думка твору: «Нікому не зостається його подоба»; формувати навички аналізу тексту, розвивати зв’язне мовлення, логічне мислення учнів; виховувати поважне ставлення до книги; формувати світоглядну позицію учнів.
Тип уроку: урок аналізу художнього твору. Обладнання: портрети Овідія, Рансмайра та їх книги. Епіграфи: «…міняється все, а не гине.» (Овідій, «Метаморфози», XV)

«Епохи позбувалися своїх назв, переходили одна в одну, перетиналися». К.Рансмайр, «Останній світ»

Хід уроку

I.          Мотивація навчальної діяльності.

  • Вчитель. На уроці ми повинні з’ясувати, як творчий доробок Овідія ожив у творчості сучасного австрійського письменника Крістофа Рансмайра, відшукати у романі риси пост-модерністського твору.
  • Актуалізація знань про постмодернізм.
  • Гра «Закінчи речення» (усно).
  • Постмодернізм – це …
  • Представники постмодернізму; …
  • Особливості постмодерністського роману:… На дошці таблиця.
  • Особливості постмодерністських романів
  • Використання творів попередніх епох для переосмислення елементів культури минулого.
  • Багаторівнева організація тексту (розміщення в одній площині творів мистецтва та історичних фактів).
  • Прийом гри.
  • Зневіра у прогресі, ідеалах; відкидання реальності та історії як сфери світопояснення.
  • Поєднання комічного і фантастичного.

III. Вивчення нового матеріалу.

1.         Учні діляться враженнями про роман.

2.         Вчитель. Роман К.Рансмайра розрахований на читачів, які вміють думати і співпереживати, беруть активну участь у творчому процесі, розшифровують текст, розкривають закладений між рядками роману багатий підтекст, ство рюють на основі свого літературного та життєвого досвіду власний надтекст. «Феноменально!», «Грандіозно!» – саме такими відгуками зустріли появу роману 34-річного австрійця К.Рансмайра «Останній світ». Ця книжка стала сенсацією. Презентація відбулась восени 1988 року. Твір одностайно зарахували до найкращих досягнень літератури постмодернізму.

Хто ж він – Крістоф Рансмайр?

  • Рольова гра «Інтерв’ю з письменником».
  • Журналіст. Де ви народились?
  • Рансмайр. У Велсі, в сім’ї сільського вчителя.
  • Ж. Де навчались?
  • Р. До школи ходив у Ройтгамі, Гмундені. В містечку Лам-бах закінчив Бенедиктинську гімназію.
  • У Відні вивчав філософію. Глибокий слід залишила філософсько-естетична теорія трансцендентного мислення: «Мистецтво, – це відбиток того, що недосяжне смерті, туга за чимось іншим».
  • Ж. Як виник «Останній світ»?
  • Р. Засновник і видавець серії «Інша бібліотека» Ганс Магнус Енценсбергер запропонував підготувати прозовий переказ «Метаморфоз» Овідія. 14 років мене супроводжували ці образи. Над текстом працював 3 роки.
  • Ж. Яка тема роману?
  • Р. Тема – зникнення і реконструювання літератури, поезії. Для написання твору я використав «Метаморфози» Публія Овідія Назона .
  • Ж. Як ви ставитесь до того, що ваш твір сприймається двозначно й викликає у читачів різні почуття – від відвертого захоплення до повного неприйняття?
  • Р. Усе, що я намагався виразити у своєму романі, закладено в тексті, і вже від самого читача, від його здатності сприймати залежатиме, наскільки його захопить асоціативне поле, чи наштовхне на власні роздуми й інтерпретації .

4. Бесіда. Чому саме Овідій виявився близьким постмодерністським пошукам К.Рансмайра? Овідій – римський поет – став символом справжнього митця. Він здобув велику славу і став вигнанцем. Поезія занапастила поета, і саме вона й урятувала його від відчаю. XX століття – епоха формування і розпаду тоталітарних диктатур – багате на такі ж приклади свавільного ставлення влади до митців. Овідій був переконаний: «Ніщо не зберігає свою подобу». «Нікому не зостається його подоба» – ці слова стають лейтмотивом роману К.Рансмайра.

–        Коли відбуваються події? Події відбуваються і в античності, і в сьогоденні. Сплав сучасного, минулого і майбутнього в єдине ціле набуває позачасових рис. У романі сказано: «Епохи позбувалися своїх назв, переходили одна в одну, перетиналися».)

Д.Затонський пише: «Реалії античні ніби переплутані з реаліями якщо не сучасної читачеві цивілізації, так хоча б епохи, яка з античністю нічого спільного не має. І це ніби вічний союз: цивілізація з варварством…»

–        Знайдіть прикмети сучасності у тексті. Дисгармонія у стосунках між людьми та між людиною і природою. Зникнення міста Ліміри – результат «господарювання» людини. Вандалізм – свідчення бездуховності, яка є результатом того, що в людей не знайшлося місця Богу. Жорстокість, помста, зрада – це особливості «залізної доби». Саме про неї писав Овідій у «Метаморфозах». К.Рансмайр називає місто Томи – «залізним». Світ, змальований у романі, – це перемога хаосу над гармонією.

–        Чому в романі присутні Рим та Томи? Рим – це столиця цивілізованого світу, «вічне місто», центр світу, своєрідна суміш античного та сучасного міста. Рим у романі постає в спогадах Котти для того, щоб показати трагедію митця, що вступив у конфлікт з владою. Розповідь про Римі характеризується натяками на сучасність, XXI століття.

Томи – це край світу, край цивілізації, сукупність хаосу, нестабільності й непевності, це «кінець світу». Основна дія роману переноситься до Томів, заселених героями «Метаморфоз» Овідія. Томські сюжети містять чудеса: перетворення людей у птахів, вовка, каміння. Але в них теж відчуваються натяки на сучасність.)

Вчитель. Античний поет Овідій – безпосередній натхненник «Останнього світу». «Скорботні елегії» та «Листи з Понту» формують сюжетну лінію, місце дії і тональність роману; «Метаморфози» створюють образну систему і самі стають суб’єктом сюжету .

–        Яку роль відіграє «Овідієвий репертуар», що вміщений у кінці роману? Це своєрідний довідничок, у ньому К.Рансмайр коротко характеризує персонажів «Останнього світу» та їхніх прототипів у давньому світі. Таким чином, автор створює невеликий подвійний ескіз до кожного персонажа роману, проводить паралель між міфологічними та історичними постатями, цитуючи відповідні місця з Овідієвих «Метаморфоз» і «Послань з Понта». Письменник дає інтерпретацію персонаже, пояснює їхнє місце в сюжеті та образній системі, роль у розвитку авторської думки.

5.         Аналіз першого розділу за запитаннями:

  • – Хто такий Котта?
  • – Чому прибув у Томи?
  • – Яке враження справило на нього місто?
  • – Які асоціації викликають вирази «залізне місто» та «колір іржі»?
  • – Що пам’ятають жителі Том про Назона?
  • – Якою була «Назонова стежка»?
  • – Що символізують «полин» та «терен»?
  • – Що здивувало Котту в будинку Назона і біля нього?
  • – Який вислів прочитав Котта на вицвілій стяжці?
  • – Для чого Котта згадує минуле?
  • – Чому автор говорить: «То було справді знищення»?

Підсумок.   Опинившись у   Томах,  римлянин  Котта

усвідомив парадоксальність нового світу, в якому йому прийдеться перебувати. Розповідав про останній день Назона у Римі для того, щоб «цій плутаній балаканині під сходами протиставити лад і здоровий глузд знайомого йому світу, протиставити Рим парадоксові отої шовковиці в снігу за вікном, кам’яним пам’ятникам у глушині, трахілській пустці.»

6.         Рольова гра. Учень-Котта розповідає про себе, про те, як Овідій став сенсом його життя (індивідуальне завдан ня).

  • Котта – сучасник Назона, свідок його злету і падіння.
  • Як Овідій Назон увійшов у життя Котти?
  • Чому він вирушив на пошуки Овідія?

(Щоб підготувати виступ, необхідно опрацювати І, III, V, VII розділи).

Вчитель. Давньоримський поет – центральна постать роману. Дія постійно розгортається навколо особистості Овідія.

7.         Аналіз третього розділу роману.

–        Чим була Трахіла як для Котти, так і для поета Назона? «Місцем самозаглиблення»? єдино можливою формою буття у цьому гірському закутні. « Трахілська тиша … видалася… достатньо глибокою, щоб поглинути гомін решти світу й заглушити гуркіт каміння у високогірних ущелинах …А також голоси – незліченні голоси лк ніжності й страху…»)

  • – Зачитайте, куди привели Котту пошуки книги?
  • – Яка основна думка тексту, вирізьбленого на камінн відтвореного Коттою?
  • (Назон передбачив свою долю і долю своїх творів.
  • – Які роздуми викликає у вас цей опис?
  • – Доведіть, що шлях Овідія до тріумфу був шляхом гнання. Овідій «забув схилити коліно перед сенаторами забув про самого себе і про своє щастя…» Він зверну, до громадян Риму… «Назон ступив цієї ночі до цілого кета блискучих мікрофонів і одним цим кроком залий позад себе всю Римську імперію», – пише Рансмайр

–        Зачитайте епізод про те, якою була реакція імперського двору?

Сторінка: 1 2





Схожі твори: