Головна Головна -> Твори -> Лінар для чотириногого друга (оповідання з власного досвіду з описом тварин)

Лінар для чотириногого друга (оповідання з власного досвіду з описом тварин)



Собака Джек – повноправний член нашої сім’ї. Це рудий пес з довгими обвислими вухами. У нього великий вологий ніс з чорним «ґудзиком». Кінчик хвоста і задні лапи знизу білі. Морда симпатична, добра, здається, що Джек весь час посміхається. У Джека свій шампунь, щітка для купання, гребінець, свій рушник і, звісно, собачий набір посуду. У Джека є своє ліжко у відведеному місці. У собаки суворий режим, за розкладом він їсть, гуляє, спить – одне слово, з нашою допомогою веде здоровий спосіб життя. І, звісно, є у Джека свій власний лікар. Фахівець, який лікує тварин, називається ветеринар. До нього водили Джека й ми. Цей лікар лікує не тільки у лікарні – його у разі потреби можна викликати  додому.

Якось ми прийшли до ветеринара з позаплановим візитом – нещодавно ми були у собачій лікарні, коли робили щеплення Джекові. Бідолаха пес зранку скиглив, відмовлявся від їжі і все лизав лапу. Треба йти до ветеринара лікувати поранену лапу.         

Зовні ветлікар нічим не відрізнявся від звичайного, який лікує людей. Той     самий білий халат, той самий стетоскоп. У просторому кабінеті стояли шафи зі скляними дверима. На полицях різні склянки, коробочки, колбочки. Правда, на пінах висіли портрети кішок, собак, хом’яків. Лікар спочатку познайомився з Джеком. Той люб’язно дав йому лапу.

  • –        Ну, як тебе спіткала лиха година поранити лапу? – запитав лікар, розглядуючи хвору лапу Джека. Той, як людина, зітхнув, видав жалібний звук і схилив голову набік. Про пригоди Джека я розповів ветеринару.
  • –        Погнався за кішкою у дворі й поранив лапу на битому склі.
  • –        Це добре, що ви звернулися до мене – самостійно лікувати таку рану не ре-комендую. Могли бути ускладнення.
  • –        А як ви будете лікувати?
  • –        Це вже мої професійні секрети. Усе побачиш сам.

Після процедур лікар перев’язав Джекові передню праву лапу. Йти, звісно, він сам не міг, і я на руках ніс нашого улюбленця. Джек притих, схилив голову на моє плече, заплющив очі. Мама приготувала Джекові його улюблену страву – овочеве  рагу зі шматочками курячого м’яса.

Я ще забув сказати, шо в нашому місті є спеціальний університет, який готує ветеринарів. Про це розповіла мені мама. Ці фахівці лікують не тільки хатніх, свійських, сільськогосподарських тварин, а також і диких, і вихованців зоопарків.

 





Схожі твори: