Головна Головна -> Твори -> Конспект до проведення уроку за романом «Запахи» П. Зюскінда. Частина ІІ

Конспект до проведення уроку за романом «Запахи» П. Зюскінда. Частина ІІ



Обговорення центральної теми роману. Запитання для дискусії.

  • –        Назвіть трьох геніїв, які, на вашу думку, відіграли найвагомішу роль в історії людства. В яких галузях суспільного життя виняткова обдарованість’людини має найпотужніший вплив? Доведіть свою думку прикладами.
  • –        Чи вважаєте ви Гренуя генієм? А автор? Знайдіть у тексті низку імен видатних особистостей, до якої вписує свого героя П. Зюскінд.

Опорна цитата: «Звали того чоловіка Жан-Батіст Тренуй, і коли його ім’я на противагу іменам інших геніальних потвор, таких як де Сад, Сен-Жюст, Фуше, Бонагїарт та інших тепер забуто, то, певна річ, не тому, що Гренуй порівняно з цими знаменитими монстрами був не такий зарозумілий, зневажливий, аморальний, одне слово, безбожний, а тому, що його геній і єдине його шанолюбство було обмежене сферою, яка в історії не залишає жодних слідів: нетривким царством запахів».

  • –        Що є спільного між Гренуєм та згаданими «злими геніями» його часу? А що його від них відрізняє?
  • –        Ще на початку XIX ст. Олександр Пушкін висловив думку про те, що геній і лиходійство несумісні. Чи згодні ви з цією думкою? Як розв’язується дана проблема у романі «Запахи»?
  • –        Як ви вважаєте, чому «героєм нашого часу» – героєм роману кінця XX ст. – став «злий геній» від мистецтва?

Аналіз сюжету та образів роману. Обговорення морально-філософських проблем, порушених у творі. Бесіда за запитаннями до тексту.

–        Як побудовано сюжет роману? В основу сюжету покладено життєпис головного героя: у романі послідовно розкриваються періоди становлення особистості Гренуя, «розквіту» його таланту, життєвого краху. При цьому автор вивертає навиворіт традиційні сюжетні схеми західної літератури: розповідь про Гренуя будується ним як іронічне поєднання негативних віддзеркалень «роману виховання» та агіографічного жанру.

–        Чому, на вашу думку, тлом подій у романі є саме XVIII ст.? Це художнє рішення не лише данина письменика-постмодерніста відомій прихильності масового читача історичному романові. Завдяки йому умовно детективний сюжет набуває посиленої таємничості – через до-тичність до «сивої старовини», якій органічно пасують усілякі небилиці та дива, до романтичної традиції, що виникла наприкінці того самого XVIII ст. і так само апелювала до загадкового минулого, зрештою, до згаданих на початку роману великих авантюристів, котрих поговір наділяв надприродною силою. Крім того, «темні генії», до кола яких автор додає вигадану постать парфумера, втілюють у романі зворотний бік доби Просвітництва з притаманними їй раціоналізмом, вірою у перетворювальну силу прогресивних ідей, прагненнями удосконалити людську природу та суспільство, утопічними сподіваннями, надіями на неспотворену вдачу «природної людини» тощо. Як і Сен-Жюст чи де Сад, Гренуй виявляється своєрідним «побічним продуктом» цієї доби, особистістю на узбіччі – на маргінесах магістрального руху культурно-історичного життя. Саме цей «маргінальний» шлях просвіти й потрапив до центру уваги письменника XX століття.

–        Чим дивує читача опис Парижа? Чому, на вашу думку, автор обрав саме такий ракурс зображення міста? І Париж в експозиції роману, і світ у подальшому розвитку сюжету змальовується крізь призму запахів – так, як сприймає його головний герой. Ця ароматична плівка розчиняє матеріальність світу, перетворює реальні речі на вторинні додатки до пахощів. Попри найтонше нюансування запахів, яке надає їм ефекту вражаючої життєпо-дібності, вони оздоблені метафоричною багатозначністю. Смислова домінанта цієї багатозначності виростає із асоціативного зв’язку запахів (духів) і духу. Відтак огидний «ароматичний ландшафт» прочитується як символ катастрофічного, якщо вірити «нюху» Гренуя, духовного стану людства.

 Агіографія, або житія святих-розповіді про життя, благочестиві подвиги та страждання людей, канонізованих церквою.

–        Прокоментуйте обставини народження Гренуя. Як вони пов’язані з його подальшою долею?

–        Який інакомовний смисл має, на вашу думку, факт відсутності власного запаху у Гренуя? Відсутність власного запаху є знаком природженої, фатальної відокремленості героя від людства, його маргінальності6 , його приреченості на існування в зоні відчуження від людства – «по той бік» гарних і огидних запахів, тобто «по той бік» добра і зла ( до речі, герой-маргінал – один із поширених художніх типів у постмодерністському дискурсі). Водночас дана відмітна ознака героя символізує його мистецьку недоторканість для «духу» звичайного людського життя. Ця «беззапахність» дозволяє Гренуєві з мистецько-болісною гостротою сприймати ароматичну гаму життя і спонукає його на мистецьке полювання за найкращими пахощами, що можуть живити його творчість.

Робота над запитаннями.

Етапи життя Гренуя. Духовний і творчий досвід, який він здобуває

1. Народження. Страта матері. Відмова годувальниці від малюка? Прагнення панотця Тер’є позбавитися підозрілої дитини.     Перший досвід відчуження; виявлення вродженої маргінальності, дивної несхожості зі звичайними людьми.

2. Пансіон мадам Гайяр.      Перші зіткнення зі світом (вороже ставлення дітей до Гренуя); перші, відкриття світу й мови, що відбуваються через єдиний канал сприйняття героя – його надзвичайний нюх.

  • –        Чим спричинена відраза дітей до малого Гренуя?
  • –        Яким було перше слово малюка? Чому саме воно стало першим?
  • –        Надзвичайні нюхові здібності відчинили Гренуєві двері у світ з боку, невідомого звичайним людям. Відчуваючи запахи живих істот та предметів, він, немов «ясновидець», одразу ж визначав їхню сутність, приховану зовнішнім виглядом. Втім, була сфера життя, недосяжна для «нюхового» сприйняття, а тому й закрита для Гренуя. Про яку сферу йдеться?

Опорна цитата: «З назвами предметів, що не мали запаху, тобто з абстрактними поняттями, насамперед етичного та морального характеру, у нього було найбільше прикрощів. Він ніяк не міг їх запам’ятати, плутав і, вже навіть коли виріс, вживав неохоче й часто неправильно: право, совість, Бог, радість, відповідальність, покірність, вдячність і таке інше. Що це все означало, для нього завжди залишалося туманним».

–        Яке значення ця особливість бачення світу мала в подальшому житті героя?

–        Знайдіть в описі життя малого Гренуя вияви його маргінальності та моральної амбівалентності. Визначте та прокоментуйте образи, з якими порівнюється герой.

Опорна цитата: Від слів: «Для малого Гренуя установа мадам Гайяр була просто благодаттю…” до слів: “Ось таким кліщем був малий Гренуй. Він жив у власній оболонці, дожидаючи кращих часів».

–        Який з образів-порівнянь розгортаєтеся в окрему розлогу характеристику? Чому? Маргінал – це відокремлена від суспільства особистість, що є носієм системи цінностей та поглядів на світ, яка не збігається із загальноприйнятою «нормою».

– Як ви гадаєте, чи була Гренуєва аморальність наслідком «антивиховання», отриманого у пансіоні мадам Гайяр?

– Чим привабив Гренуя запах дівчини? Знайдіть у тексті опис його вражень. Опорна цитата: Від слів: «… раптом вітер доніс до нього щось таке крихітне, ледве помітне, порошинку, такий собі атом аромату, ні, ще менше – скоріше передчуття аромату, ніж справжній аромат, і воднораз переконливе відчуття чогось іще невідомого…” до слів: “Він був справжньою красою».

–        Як би ви визначили символічне значення цього аро

мату? Він втілює у собі найпрекрасніші вияви людського духу – свіжість почуттів, незабрудненість смородом повсякденного життя, цнотливість, гармонію, красу та безгрішність юнацької пори, жагу кохання, – одне слово, потенції духовної досконалості людини).

–        Що штовхнуло героя на вбивство? Опорна цитата: «Гренуй зрозумів: якщо він не заволодіє цим ароматом, його життя не матиме більше сенсу. До найменшої деталі, до найостаннішого, найніжнішого відтінку Гренуй мусив його пізнати; йому мало було простої згадки про нього. Він хотів печаттю пам’яті втиснути цей апофеозний аромат у безладдя своєї чорної душі, дослідити його якомога глибше і надалі тільки те й робити, що відчувати, думати, жити внутрішніми структурами цієї чарівної формули».

Отже, зовні ірраціональний злочин героя не був вибухом абсурдної реакції чи садистської патології. Гренуй вчинив так, повністю підкорившись бажанню заволодіти чудовим ароматом, який випромінювала дівчина. Не розрізняючи добра й зла, позбавлений будь-яких моральних орієнтирів та інтересу до життя в його безпосередніх виявах, він не усвідомлював усієї жахливості того, що трапилось.

–        Чи має сцена вбивства дівчини символічне значення? Якщо так, то яке саме? На символічному рівні вона прочитується як доведена до екстреми ситуація принесення життя в жертву естетичній насолоді митця. Справді, життя людей, які оточують Гренуя, сприймається ним лише як матеріал для його творчості, причому матеріал «другосортний», «сировинний», позбавлений самоцінності. Трансформована у детективну інтригу, дана ситуація загострює ту напругу, яку відтворювали майстри модерністської прози минулого століття (пригадаймо слова молодого Т. Манна про те, що мистецький талант – це вампір; створений ним же образ геніального композитора Адріана Леверкюна, який заради досягнення досконалості у своїй творчості зрікся кохання; зміст твору «Цвіт яблуні» М. Коцюбинського тощо.

Сторінка: 1 2


Загрузка...



Схожі твори: