Головна Головна -> Твори -> Конспект до проведення уроку за романом «Запахи» П. Зюскінда

Конспект до проведення уроку за романом «Запахи» П. Зюскінда



Поява блоку постмодерністських творів у програмі. викликала в учительських колах неоднозначну реакцію. Неважко зрозуміти тих, які, попри очевидну, давно назрілу необхідність наблизити шкільний курс зарубіжної літератури до сучасної літературної ситуації, обрали негативну позицію щодо подібних нововведень. Адже справа не лише у звичному опорі новому, тим паче коли йдеться про художні твори сьогоднішнього дня, які поки ще не здобули визначених та усталених оцінок у літературній критиці. Врешті-решт, за роки існування курсу зарубіжної літератури вчителям неодноразово доводилося опановувати і нові тексти, і нові імена, і епохи літературного процесу. Проблеми шкільного вивчення літератури постмодернізму зумовлені насамперед самим цим феноменом, а також взаєминами з ним більшості вчителів-філологів. А більшість ця сьогодні має досить приблизне уявлення про постмодерн (бо навіть до вузівських програм він увійшов нещодавно), не володіє методичним інструментарієм для аналізу постмодерністських текстів. Крім того, відчуває, – якщо ми скористаємося терміном, відповідним предмету дослідження, – «епісте-мологічну непевність» щодо картини світу, яка постає на сторінках творів постмодерністських письменнників. Останнє, мабуть, має силу головного гальма. Сумніви, породжені цією «непевністю», є загальним місцем нашої методики і в цілому зводяться до кількох питань.

Перше: який етичний досвід можна здобути із всеохоп-ної іронії, що нею пройнято постмодерністський текст, з притаманної йому тотальної гри з цінностями культури – вершинними досягненнями світового мистецтва, відкриттями філософської думки, моральними законами людського існування?

Друге: яку естетичну вагу мають твори, що відверто експлуатують стереотипи масової літератури та ще й нерідко будуються за принципом руйнування “високої” естетики? А звідси логічно виростає і третє: чи справді постмодернізм має бути обов’язковою складовою шкільного літературного канону? Необхідність вивчення постмодерністських творів у школі я вже мала нагоду обґрунтовувати1. Та й низка наукових досліджень і методичних розвідок на цю тему, надрукованих у фахових виданнях упродовж першого року апробації програми 2001 р., найкраще засвідчує не лише можливість, а й плідність такого кроку2 . Що ж до згаданої «непевності» в етично-естетичній цінності постмодерністських текстів, яку на рівні академічного літературознавства та професійної літературної критики вже давно немає потреби будь-кому доводити, спробую подати свою точку зору не у формі абстрактних міркувань чи агітаційних закликів, а в конкретному змісті уроку за романом «Запахи» П. Зюскінда.

Матеріал поданої методичної розвідки упродовж 2000-2001 навчального року був двічі апробований у школах Києва (ліцей «Поділ», школа № 261). Він спирається на сучасні вітчизняні літературознавчі трактування роману «Запахи», запропоновані Д. Затонським та Б. Бігуном,3 а також на методичний апарат, розроблений у хрестоматії-посібнику із зарубіжної літератури для 11 класу (К., Генеза, 2003). Урок розрахований на 2 години. Підготовка школярів до нього передбачає, окрім знайомства з біографією письменника4 та читання програмового твору, самостійне опрацювання трьох завдань.

Для ознайомлення із житєвим шляхом П .Зюскінда доцільно скористатися матеріалами статті О.Чертенка «Мандри руїнами штукарського храму (Огляд творчості Патріка Зюскінда)»//Всесвітня література в середніх навчальних закладах України..

1.         Перед читанням твору поміркувати над такими запитаннями:

  • –        На що спрямовує читача назва твору?
  • –        Чому автор додав до «нейтральної» назви «кримінальний» підзаголовок?
  • –        Як вони співвідносяться одне з одним?

Дані запитання мають підготувати старшокласників до сприйняття твору, активізувати їхній читацький «горизонт сподівань». їх можна розглянути в класі наприкінці уроку, що передує безпосередній роботі над романом «Запахи».

2.         Прочитавши перший розділ першої частини роману, дати відповідь на запитання:

  • –        Як характеризується головний герой у перших рядках твору?
  • –        Чим здивовує читача опис Парижа?
  • –        Чому, на вашу думку, автор обрав саме такий ракурс зображення міста?
  • –        За яких обставин Гренуй з’явився на світ?
  • –        Знайдіть у прочитаному фрагменті вияви авторської іронії.
  • –        Як ви гадаєте, чому, переповідаючи детективну історію про одного генія, автор звернувся не до сучасності, а до віддаленої історичної доби?

Ці запитання призначені для організації так званого «повільного читання», тобто для того, щоб відкоригувати певну «читацьку оптику», необхідну для неповерхового, ос-мисленного проникнення у постмодерністський текст.

3.         У процесі читання твору учні мають заповнити таблицю:

  • Етапи життя Гренуя
  • Духовний і творчий досвід, який він здобуває
  • План-конспект уроку.
  • Вступне слово вчителя.

Сьогодні ми поговоримо про один із найяскравіших творів сучасної літератури – роман німецького письменника П. Зюскінда «Запахи». Написаний 1985 р., він був перекладений понад 30 мовами, зокрема й українською (перекладач – І. Фрідріх). Він одразу ж здобув репутацію книжки, яка вдало поєднувала в собі талановитість і популярність. Справді, шалений успіх «Запахів» у широкої публіки конкурував із визнанням найвибагливіших літературних критиків. В анонсах, що рекомендували роман західному читачеві, зазначалося, що він «просто-таки духмяніє успіхом». Блискавично завоювавши масову читацьку аудиторію, ця книжка впродовж восьми років утримувала позиції бестселера.

Підготовка до аналізу твору. Організація дискусії, спрямованої на виявлення постмодерністських ознак роману.

– Як би ви пояснили причини карколомного успіху «Запахів»?

Під час відповідей учнів слід звернути увагу на те, що одним із важливих чинників популярності роману є його очевидний зв’язок із шаблонами масової літератури:

  • кримінального роману (головний герой – своєрідний серійний вбивця-маніяк);
  • історичного роману (події відбуваються у Франції ХУШ ст.);
  • фантастики (чарівний аромат, створений Гренуєм);
  • трилера (картини вбивств, змалювання руйнівної сили Гренуєвої «творчості»).

–        Тож, можливо, є підстави вважати роман Зюскінда вдалим взірцем масової літератури? Після заслуховування учнівських відповідей вчитель пропонує простежити за тим, як трансформуються у «Запахах» визначені елементи масової літератури.

1)         Кримінальний сюжет у Зюскінда розвивається поза класичною для даного жанру схемою, яка забезпечує зростання детективної напруги. У «Запахах» відомі і вбивця, і його жертви, і мотив злочину; тим часом етап розслідування, який відіграє суттєву роль у розвитку детективної інтриги, навпаки, гранично скорочений і спрощений.

2)         До мінімуму зведена й доза присутності історичного роману. Письменник уникає зображення значних історичних подій та історичних постатей, змалювання широких картин життя країни, відтворення духу минулої доби та національного колориту (як, скажімо, в романах В. Скотта чи О. Дюма). «Історичне навантаження» простежується, крім безпосереднього короткого посилання на XVIII ст. і його «злих геніїв», хіба що в описах «запахів», котрі характеризують довкілля.

3)         Фантастичне начало в «Запахах» локалізується у склянці з чарівним ароматом. Все ж інше, включаючи вбивства, докладні описи технологій парфумного мистецтва та натуралістичне відтворення симфонії запахів світу, подається письменником начебто життєподібно. Навіть геніальність парфумера, яка справляє враження надприродного дару, навмисно в романі камуфлюється під хоч і дивовижне, але земне, позбавлене будь-якої містичної забарвленості явище.

4)         Всупереч законам жанру трилера, «естетика жахливого» у «Запахах» редукується: сцени вбивств змальовано лаконічно, без моторошних подробиць; немає лінії темної містики, яка могла б органічно доповнити сюжет Гренує-вих пригод. Одне слово, автор роману аж ніяк не ставив за мету налякати читача.

Відтак стає зрозумілим, що твір, який розглядається, не зводиться до суми заяложених прийомів масової літератури, що його автор, привертаючи увагу до своєї книжки за допомогою найпростіших принад, використовує їх іронічно, як наївні декорації для постановки досить серйозних проблем.

–        Які ж моральні проблеми порушуються в романі? Визначення чільної теми роману: осмислення феноменів художника (змальованого в образі Гренуя), мистецтва (що постає цариною ароматів) та творчості (яка є інакомовним значенням парфумного ремісництва). Іронічне зниження митця та його витвору – явище, характерне для постмодерністської літератури. Формулювання теми уроку. Учням пропонується реконструювати в записаній на дошці темі пропущений епітет: «Створити (…) аромат» (пропущений епітет – «досконалий»)

Є. В. Волощук, кандидат філологічних наук, Київ





Схожі твори: