Головна Головна -> Твори -> Героїчний епос народів. Історична довідка

Героїчний епос народів. Історична довідка



Отже, IV століття нової ери, Західна Європа. Небосхилом колись могутньої Римської імперії поповзли хмари, одна тяжча за іншу. Начебто зовні все було як завжди: Рим розкошував, легіонери підтримували порядок на величезних територіях, заселених підкореними племенами, а у «вічному йісті» знать, та й плебс, поводились так, ніби дожива”ли останні деньочки: одне за одним організовувалися криваві, «нерволоскотні» видовища, відбувалися «за оргією оргія» – у повітрі пахло смертю…

А у 395 році відбувся дуже важливий для народів Європи та й усього світу поділ Римської імперії на Західну Римську імперію (територія сучасної Західної Європи: Франції, Німеччини, Великобританії, Іспанії, Італії і т. ін.) та Східну Римську імперію (Східна Римська імперія ще називалася Візантійською імперією, або просто Візантією, від старовинної назви її   столиці – Константинополя – Візантій).    Цікаво,

дуже цікаво й дуже по-різному склалася їх доля..

Читаючи західноєвропейські літературні твори, слухаючи абсолютно не пов’язані з літературою радіо- та телепередачі, можна поставити собі запитання: за що нинішня західноєвропейська цивілізація так не любить Візантію і, взагалі, Азію? Коли потрібно було негативно охарактеризувати, скажімо, Сталіна, казали – «підступний кремлівський візантієць». А порівняння переможної Червоної Армії у 1945 році з полчищами гуннів?. Що ж нащадки колишнього західного шматка Римської імперії стосовно її східної частини компенсують?

По-перше, давайте порівняємо сам термін існування західної та східної «ДІЛЯНОК» колишньої Римської імперії, відповідно 81 рік і 1058 років (Константинополь, він же Царград, сучасний Стамбул, поборений турками у 1453 році – це і є дата падіння Візантії). І майже весь Цей час Візантія, спадкоємиця Риму, диктувала Західній Європі правила гри.

До того ж, у Західній Європі, ЯК уже відзначалося, майже перервалася, а подекуди таки перервалася «нитка часів». VI століття – час найпохмурішого занепаду Західної Європи і найбільшого розквіту Візантії. Зараз тільки й мови, що про надзвичайно велику роль Ренесану, епохи Відродження у європейській і всесвітній культурі, і взагалі у розвиткові людства. Що ж відроджували західноєвропейські діячі культури? Античну греко-римську культуру, гума-~ ністичний ідеал гармонійно розвиненої людини. А чи вам відомо, звідки виник сам термін «відродження»? Мало хто знає, що первісно «відроджували» давно забуту давньогрецьку мову. Адже, лише опанувавши її, можна було прочитати те, що збереглося від давньогрецької літератури. А от у Візантії давньогрецької не забували. І твори давньогрецьких класиків там читали постійно. В оригіналі! Отож, те, що Західна Європа відроджувала, у Візантії було ЖИВИМ. Можна лише уявити, як ця, від античності успадкована культура повинна була дратувати безграмотних західноєвропейських баронів і корольків-феодалів. А от хто заздрив смертельно – так це католицький Рим, Ще б пак, втратити такий ласий шматок, як Візантія. З якого б дива тим рицарям збиратися у хрестові походи, якби їх не забезпечили:

  • а) ідеологічно – Рим, папське благословення;
  • б) фінансово – головним чином венеційські купці, «бізнесмени», яким Царград давно заважав торгувати так, як їм того хотілося.

Ще один досить відомий факт; київські князівни, які навчали сво х чоловіків – західноєвропейських королів – грамоти, тобто були освіченими. А звідки ж та освіченість у слов’ян? Та од тієї ж Візантії! Так який кордон слов’янських володінь: із Західною Європою чи з Візантією”-перетнули святі Кирило і Мефодій, ті, хто навчив слов’ян писати й читати? Звичайно, кордон із Візантією. І, нарешті, недаремно наші пращури обрали серед багатьох релігій світу саме християнство, і головне – візантійський, царградський, православний  обряд? Бачите, як вийшло: у той час, коли Західна Європа не могла похвалитися не лише особливим розумом (майже абсолютна безграмотність), а й м’язами, Візантія мала і перше (так, одна з родичок візантійського імператора, привезла з собою в посаг – БІБЛІОТЕКУ; не золото Беовульфа, або скажімо, нібелунгів, а – бібліотеку), й друге. Та й «шлях із варяг у греки» (чи не за культурою, зокрема?) проходив саме через Київську Русь…

Отже, Західна Римська імперія проіснувала недовго- лише 81 рік. Але головну свою функцію виконати вона встигла. А було це так.» За лісами, за горами, якщо конкретніше – то за Уральськими горами, визрівала страшенна для Західної Римської імперії небезпека – об’єднувалися племена угрів, сарматів і головне – тюркомовних хунну, яких зараз знають як гуннів.

А через два роки помер ватажок гуннів – Аттила. Але як Аттила помер! На ложі чарівної германської дівчини Хільдіко у першу шлюбну ніч, надмірно захопившись дарами Бахуса, від крововиливу у мозок. Після смерті Аттили його величезна різноплемінна імперія розпалася. То чи могли германські народи пройти повз такий факт, не поклавши його в основу безлічі фольклорних творів (що таке фольклор? літературно оброблена плітка?)? Звичайно ж, ні. Серед Германських народів з’явилася така версія цієї події: патріотка Хільдіко хитрощами Й ЖІНОЧОЮ принадністю заманила страшного гунна Аттилу до себе на ложе та там його і вбила. Ви помітили схожі мотиви: філістимлянка Даліла – українка Роксолана – германка Хільдіко. Народи у своїй фантазії шукали захисту від ворогів. Але не всі виводили своїми захисниками Жінок. Якщо у країни є достойні захисники (саме захисники, а не захисниці), жінці цієї країни, вибачте, не обов’язково лягати у постіль до чужинця, шоб таким чином боротися за свій рід. Звичайно ж, сказане аж ніякою мірою не принижує ЧЄСНОТ самих жінок, які боролися з чужинцями, зовсім навпаки.


Загрузка...



Схожі твори: