Головна Головна -> Твори -> Дарована природую краса

Дарована природую краса



Саме спілкування з природою, навіть просто її сприймання, дарує нам радість. Чому? Мабуть, тому, що природа – це невичерпне джерело краси, яка не може залишити байдужою навіть найчерствішу людину. Краплини ранкової роси можуть сяяти, прекрасніше, ніж коштовне каміння. Тендітна травинка, що вперто пробивається крізь сірий асфальт, безодня нічного зоряного неба, ласкаве чи сердите море, громаддя гір, ширяння орла або політ бджоли, нічні співи солов’я або вигин лебединої шиї – все це несе в собі невичерпний заряд краси.

Чарівний світ природи сповнений дивовижних барв, чудових звуків, досконалих рухів і фррм. І треба лише ширше розкрити очі та уважно прислухатися, щоб стати володарем казкових скарбів і невичерпної радості, порівняно з якими всі інші цінності світу здаються не такими вже й значними. Ні, зовсім не випадково чи не кожен видатний письменник прагнув втілити у своїх творах нетлінну красу природи, передати радість від спілкування з нею. Перечитуючи ліричні переживання героя твору Г. Тютюнника, мимохіть ловлю себе на думці: скільки асоціацій викликає у мене юний Тимко! Згадується маленьке лебедятко – Михайлик, над дитинством якого “Гуси-лебеді летять”, і безіменний герой “Іпіеггпегго” М. Коцюбинського, і його ж, овіяні чарами природи, Іван та Маріч-ка з “Тіней забутих предків”. А вже з іншим, “зачарованим Десною”, хлопчиком я намагаюся осмислити красу людини і красу природи…

Годі, напевне, й перелічити всі прозові й поетичні шедеври українського письменства, у яких звучить натхненний гімн Природі! Але головне, що вони не перестають нас хвилювати, бо написані щиро, з любов’ю.

 


Загрузка...



Схожі твори: