Головна Головна -> Твори -> Боротьба двох у поемі О. Блока «Дванадцять»

Боротьба двох у поемі О. Блока «Дванадцять»



Олександр Блок пройшов величезний шлях від камерного поета, що оспівував «рожеву хмару мрій» і «милого воїна», «одягненого у срібло», до творця поеми «Дванадцять», у який з величезною силою виразив страшну «музику руйнування» і тугу за іншою музикою, музикою «нового століття», що «зійде серед всіх нещасних поколінь». Поема «Дванадцять» – один з найдужчих і сучасних добутків російської поезії початку XX століття. Це неупереджений, об’єктивний щоденник революційних подій. В основі добутку – конфлікт старого і нового, боротьба двох «світів». Поет виступає за творення в революції, а не за руйнування. Його тягне поезія революції, але, лякає російський бунт, від якого застерігав ще Пушкін. Поема «Дванадцять» побудована на контрастах: «Чорний вечір. Білий сніг. Вітер, вітер!». Контрастні по своєму зображенню «буржуй на перехресті», «невеселий товариш поп» і «дванадцять», що йдуть. Автор співчутливо ставиться до червоноармійця Петрухи, що не злодій, не вбивця. Він іде розтрощувати старий світ.

  • «Стоїть буржуй, як пес голодний, стоїть безмовний, як питання, і старий світ… стоїть, піджавши хвіст».

Ніщо не може протистояти стихії народної революції. Але творення складніше руйнування. Естетичний конфлікт поеми – зіткнення добра і зла, майбутнього і минулого у самих людях. На авансцену вийшли насамперед знедолені і принижені. Автор співчуває їм. Але чи здатний кожен витримати іспит на звання нової людини? Революція Блока – революція з людським обличчям, а не кривава вакханалія. Революція Блока несе добро і справедливість, тому що «ніжною ходою над хуртовинним, сніжним розсипом перловим, у білому віночку із троянд – спереду – Ісус Христос». Остання фраза цілком пояснює революційний тріумф у християнському розумінні поета. Наприкінці поеми ми бачимо вже не «голоту», а революційний народ, що йде у майбутнє «державним кроком». У цьому добутку показано сприйняття Жовтня інтелігентом. Не будучи революціонером, соратником більшовиків, «пролетарським» письменником або «вихідцем з низів», Блок прийняв революцію, але прийняв Жовтень як фатальну неминучість, як невідворотну подію історії, як свідомий вибір російської інтелігенції, що наблизила тим самим велику національну трагедію. Звідси   його   сприйняття  революції   як відплати старому світу. Революція – це відплата колишньому панівному класу, відірваної від народу інтелігенції, рафінованої, «чистої», у значній мірі елітарній культурі, діячем і творцем якої він був сам.

 


Загрузка...



Схожі твори: