Головна Головна -> Твори -> Українська література ренесансу й барокко

Українська література ренесансу й барокко



Бароко – напрям у мистецтві й літературі. «Бароко» – від італійського слова «химерний», «дивний» – напрям у мистецтві й літературі, який утвердився у XVII-XVIII ст. Для бароко в літературі характерна складність, мінливість, поліфонічність, поєднання релігійних і світських мотивів, тяжіння до контрастів. Якщо в Західній Європі період Відродження – Ренесанс – припав на XIV-XVI століття, то в Україні це явище, порівняно з Європою, виявилося дещо спізненим. У літературі це був перехід від середньовічного красного письменства до на той час нового, пізніше названого бароковим. Українське бароко розвивається на науковому грунті: митців професійно готує Києво-Мо-гилянська академія, даючи навички риторики й поетики. Українське бароко дістало своє відображення в усіх жанрах літератури та мистецтва. Це і проповіді Галятовського та Ради вило вського, і вірші, як духовного, так і світського спрямування, і драми.

«Високе бароко», або офіційне, феодально-аристократичпе, так зване сарматське бароко; «середнє бароко» і «низове, або народне бароко», що розвивалося у тісній взаємодії з фольклором.

 «Низове бароко». На грунті «низового бароко» виникли жартівливо-пародійні різдвяні і великодні вірші, вертепна драма, шкільні інтермедії, а у XVIII столітті – бурлеск і травестія, гумористичні віршові оповідання і соціальна сатира. У барокових творах центральне місце відводиться Богові й релігії, твориться культ людини, сильної у своїй службі Богові. Відповідно можемо визначити такі жанри тодішньої барокової поезії: молитва, покаяння, полемічний текст; панегірик; учительський повчальний твір, декларація.

 «Високе бароко» представлене трагікомедією Ф. Проко-повича «Володимир» і драмою невідомого автора «Милість Божа». Цей стиль проіснував в українській літературі більш ніж два сторіччя, нехай навіть змінюючись та еволюціонуючи. Бароко дістало своє відображення в усіх жанрах літератури та мистецтва. Стиль бароко близький і нам за духом, окремі елементи барокової літератури ми можемо зустріти навіть у сучасній українській літературі, бо він самобутній і оригінальний, а тому цікавий.) Давня література досить щедра на поетичні ужинки. Поети писали тоді польською, латиною, церковнослов’янською, українською книжною і українською народною мовами. Серед найвідоміїїіих ліриків можна відзначити Івана Величковського та Семена Климовського.

Іван Величковський – один із відомих поетів давньої літератури. Вважають, що народився він десь близько 1630 року, вчився у Київському колегіумі, працював друкарем у Чернігові в друкарні Лазаря Барановича, якому в 1684 році й підніс у подарунок свій друкований панегірик. Писав цей митець українською книжною й польською мовами. Якийсь час І. Величковський жив у Полтаві й працював священиком в Успенській церкві. Помер 1701 року. Твори поета тривалий час зберігалися у рукописних книжках «Зегар з полузегарком» та «Млеко». Повністю були видані тільки 1972 року. Величковський тяжів до філософського осмислення навколишнього світу і людини в ньому. Деякі поезії цього ан І тора є справжніми афоризмами.)

Семен Климовський. Народився і жив поет на Слобожанщині на руїн жі XVII-XVIII століть. У 1724 році надіслав Петру І свої два твори «ПІД правосуддя начальників» та «Про смирення найвищих». Писав церковне слов’янською, але, що цілком імовірно, й народною мовою, адже С. Кли>! мовському приписують авторство народної пісні «їхав козак за Дунай», Помер десь близько 1730 року. Пісня С. Климовського «їхав козак за Дунай» – одна з найпопулярніших і в Україні пісень, зразок давньої любовної лірики. (В образі козака поет ии»Я вів морально-естетичний ідеал людини тих часів.





Схожі твори: