Головна Головна -> Твори -> У поході з князем Ігорем, або Як написати твір за «Словом о полку Ігоревім»

У поході з князем Ігорем, або Як написати твір за «Словом о полку Ігоревім»



Я гадаю, ви мрієте побувати у поході, а можливо, вже й бували. Але зараз ми з вами вирушимо не в звичайний похід, де будемо розпинати намети, палити багаття та співати скаутські або піонерські пісні. Ми перенесемося у XII століття, в дні правління Новго-род-Сіверського князя Ігоря. Цей Ольгович, внук горезвісного Олега Святославича, брав участь у поході на половців у 1174 р., але часто виступав у союзі з ними проти інших руських князів. У 1180 р. об’єднані руські війська на чолі з Рюриком Ростиславичем Київським розбили половецького хана Кончака і тодішнього його союзника Ігоря. В боротьбі з Рюриком Ольговичі зазнали поразки. Проте Рюрик не сам сів на київський престол, а посадив на нього двоюрідного брата Ігоря – Святослава Всеволодовича, щоб впливати через нього на політику інших Ольговичів.

У «Слові о полку Ігоревім» невідомий автор відтворив прикмети нашої землі. Вирушаючи «на землю Половецьку, за землю Руську», князь Ігор зі своєю дружиною проходив донецькими степами, щоб «…шоломом пити воду з Дону», де, як відомо з історичних свідчень, знаходилось руське князівство Тмутаракань. Десь на окраїні донецьких степів, на шляху до Дону, є могила – край руськой землі. Отож, минаючи її, славні воїни Ігоревого війська вигукують з жалем:

  • О Руська земле, Уже ти за могилою. І ось вирушили у похід руські лицарі.
  • Було це у вівторок багато віків тому, а саме: 23 квітня 1185 року.

А першого травня, коли військо Ігоря переправлялось через Північний Донець, о  15 годині 25 хвилин відбулося затемнення сонця. Тому, згадайте, і природа в «Слові» не хоче цього походу: «Сонце йому тьмою путь заступало, ніч, стогнучи йому грозою, птиць збудила…» Хто з вас марновірний, той би, напевно, завернув назад. Та тільки не Ігор; він рветься напролом, незважаючи ні на що. Але на Русі в ті часи затемнення вважалось провісником лиха. Лихо не лихо, а повів у похід – треба довести до місця призначення, бо завжди потрібно доводити справу до кінця.

Але не довелося Ігорю «попити шоломом з Дону». Він потрапляє у полон… Автор змальовує князя Ігоря як хороброго, мужнього воїна. Ігор не лякається затемнення сонця, що віщує небезпеку, і веде свою дружину назустріч ворогові. Ним керує єдине бажання – захистити від половців рідну землю і здобути собі честь і славу. «Хочу-бо, – сказав (він), – списа переломити кінець поля Половецького; з вами, русичі, хочу голову свою положити або напитися шоломом з Дону!» Але сміливість, щирість, почуття честі зіткнулися в характері Ігоря з його недалекоглядністю, любов до Батьківщини – з відсутністю ясного уявлення про необхідність єднання, спільної боротьби.

На прикладі походу Ігоря Святославича Новгород-Сіверського автор зображує, до чого може привести відсутність єднання. Ігор зазнає поразки тільки тому, що пішов у похід один. Згадайте відому приказку «Один у полі не воїн». Тим більш, що половців було завжди набагато більше, ніж руських воїнів.

Разом з тим автор «Слова» підкреслює подвиги руських князів, малює їх могутність, їх славу. В образах руських князів відображені його мрії про сильну владу на Русі. Адже в той час процес феодального дроблення досяг найвищої сили. Безліч дрібних феодальних князівств ворогує між собою, сперечається за володарювання, залучається до братовбивственних війн в ім’я егоїстичних князівських інтересів. В ці роки падає значення Києва як центра Руської землі. А Вам, шановні друзі, звичайно ж, подобається подорожувати. То ж давайте завітаємо до Тухольщини, опинимося у далекому минулому, у ХШ столітті, коли точилася кривава боротьба між Київською Руссю та монголо-татарами. Уявіть себе громадянами Тухольської республіки, яка по-справжньому турбується про кожного із своїх громадян, яка вирішує всі питання по справедливості. Для вас це дивно? Але не забувайте, що це була сива давнина, та ще й події відбувалися в загубленому серед карпатських лісів селищі. Цікаво те, що село Тухля справді існує, розташоване в мальовничій, порослій густими лісами місцевості, недалеко від міста Стрия на Львівщині. Як ви гадаєте, звідки пішла така назва? В одному з переказів вона пов’язується із загибеллю великої кількості ординців, від яких по всій околиці йшов поганий (тухлий) запах.

Відомо, що під час походу 1241 року орда проходила через місцевості, описані в повісті, але в літописах немає жодної згадки про загибель ворожих загонів. Звідки ж Іван Франко узяв матеріал для написання твору? Звичайно ж, з народних переказів, легенд.

Тепер, я гадаю, ви відчули той романтичний та героїчний настрій, що панував у XIII столітті- Чому романтичний? Тому, що повість Івана Франка несе в собі елементи романтизму. Які ж? Герой романтичного напрямку – людина сильної волі, великої пристрасті, багатого духовного життя. А самі романтичні твори, як правило, писалися на історичні теми, розповідали про героїчне минуле українського народу. Мені здається, що повість «Захар Беркут» – найкращий приклад романтичного бачення світу. Гадаю, ви зі мною погодитесь.

Вам набридло вже читати про цю повість? Але ж ви любите пригоди, де наявні складні випробування, небезпечні ситуації, ризиковані вчинки. Все це є в творі І. Франка. Згадаємо хоча б сцену полювання (Мирослава і ведмедиця), перехід боярської дочки на бік ту-хольців, картину потоплення монголів, чарівне врятування Максима. Чим не пригодницький твір? Звичайно ж, там немає ні героїв-суперменів, когось На зразок Арнольда Шварценеггера або Джекі Чана, немає ні сучасної бойової техніки, яка відразу вибиває Мозок, немає інопланетних кораблів, які несподівано можуть вкрасти людину… Але є героїзм, любов до рідного краю, справедливість, чого так бракує нашій сучасності.

Повість Івана Франка, як ви, мабуть, помітили, не дуже легко читається. В ній багато архаїзмів та діалектизмів. Іван Франко для того щоб переконливо передати описи побуту, звичаїв предків, звертається до архаїзмів. А діалектизми – властивість його авторської мови, адже в часи Франка єдиної літературної норми не існувало. Діалектизми – це слова й вирази місцевої Говірки.

Ще однією з особливостей повісті Франка «Захар Беркут» є звернення до символу. Це не ті символи, які притаманні сучасним панкам, сатаністам та іншим «істам». Франко має на увазі зовсім інше. У Нього символ полягає в заміні назви життєвого явища., поняття чи предмета умовною назвою, знаком, що має щось спільне з ним. Які ви знайшли символи, читаючи «Захара Беркута»? Звичайно ж, це Сторож – величний кам’яний стовп, що звисав над тухольською долиною. Цар велетнів, цей «святий» камінь є своєрідним уособленням життя – ворогом богині смерті Морани. Ту-хольці його свято шанують, «щовесни складають йому вінки з червоного огнику». Це їх тухольськіїй сторож. Він «пильнував входу в тухольську долину» і своїм могутнім тілом «готов був упасти на кожного, хто в ворожій долі вдирався б до сього тихого, щасливого закутдуже любить свою Вітчизну і не може з байдужістю поглянути, як вона розвалюється. Тому засуджує Ігоря, підкреслюючи однак, що його вчинки зумовлені в першу чергу уявленнями його середовища, а не особистими властивостями. Ігор – непогана людина, але вчинки його погані, тому що над ним панують забобони феодального суспільства, ідеологія пануючого кла-са. Саме тому в образі Ігоря на перший план виступає загальне, а не індивідуальне. Характеризуючи князя Ігоря, ми наче характеризуємо усіх князів, для яких понуючими були особисті інтереси. Саме за це засуджує їх Святослав (згадайте його «золоте слово»).

Якщо вам легше писати за планом, то складіть його. Це може бути такий план:

Вступ. «Слово о полку Ігоревім» – поетична розповідь про похід князя Ігоря проти половців (або: Моє перше знайомство зі «Словом о полку Ігоревім» ).

  • Основна частина. Князь Ігор – мужній захисник
  • Руської землі.
    • Новгород-Сіверський князь Ігор – оборонець Руської землі, відданий батьківщині воїн.
    • Ігор – хоробра, благородна і рішуча людина.
    • Честолюбство і самовпевненість князя – ос
  • новна причина поразки його дружини.
    • Ставлення автора до Ігоря.
  • Висновок. Чим. близький і дорогий нам герой давньо
  • руської поеми.

Почати твір треба якось оригінально, щоб одразу зацікавити читача:

  • Коли я вперше читав(ла) «Слово…», мене охопило якесь дивне почуття. Здається, що я потрапив(ла) у якусь невідому країну, але все, що побачив(ла) там, близьке й дороге мені. І вже неможливо відірватися від твору. Переді мною, ніби живі, постають герої «Слова…», мужні захисники Руської землі, великі патріоти. З якою любов’ю невідомий нам автор змалював їх образи! З усього видно, що він щиро любив рідну землю.

 Характеризуючи князя Ігоря, треба звернути увагу на різні прийоми розкриття образу: на вчинки героя, його портрет, мову, авторську характеристику, характеристику Ігоря іншими персонажами, на художні засоби тощо. Зупиніться також на питанні, яку роль відіграє образ Ігоря у розкритті ідейного змісту твору. Але не забувайте, що автор не лише захоплюється мужністю і сміливістю новгород-сіверського князя, а й засуджує його за легковажність, честолюбство.





Схожі твори: