Головна Головна -> Твори -> Твір: Відображення героїчної боротьби за волю запорозького козацтва в народних думах та піснях

Твір: Відображення героїчної боротьби за волю запорозького козацтва в народних думах та піснях



Український народ завжди ніс у своїх серцях велике полум’я свободи, яке нічим не можна було загасити. І йшли у бій українці за волю, йшли, незважаючи на те, що не всіх чекало повернення додому. Гула слава про Запорозьку Січ, гула слава козацька, і збиралися під козацькі прапори ті, хто хотів волі для рідної України, хто мріяв про її незалежність. І складалися тоді пісні й думи, і йшли по шляхах кобзарі, розповідаючи про козацькі подвиги, перемоги та поразки, підіймаючи патріотичний дух. Це все наша історія, якою повинні пишатися нащадки. Запорозька Січ… Ці слова були чаруючими, бо в них вміщувалася мрія українського народу про волю. І здіймалися прапори, і підіймалися шаблі – йшли козаки в бій. А за ними йшла воля, шлях якої вкритий був кривавими ріками:

  • Гей, у лузі червона калина, гей, гей,
  • похилилася: Чогось наша славна Україна, гей, гей,
  • засмутилася-А ми ж тую червону калину, гей, гей, та й
  • піднімемо; А ми ж свою славну Україну, гей, гей, та розвеселило! Билися запорозькі козаки, бо вже не могли терпіти неволі, бо вже не мали сили дивитися на сльози жінок, матерів, бо не хотіли бути рабами. Тому в піснях так часто чути заклик до боротьби:
  • Бери шаблю гостру, довгу та йди воювати…

Бої були страшні, криваві; багато козаків похилило свої голівоньки долу, але й багато було перемог, про які ще й досі співаються пісні, нагадуючи нам нашу історію.  Перемагали  «козаченьки» і турків, і ляхів, й інших загарбників, щоб повернути собі найголовніше – волю, незалежність: Ой, як пішли козаченьки Та з-під Солобковець. Залялося ворожих ляхів, Як біленьких овець. Козаки – українська надія, недарма називають їх і «соколиками», і «орлами», і «молодцями».  На полі бою з козаками даємо і пісню про Байду «У Цариграді на риночку», де ми бачимо постать палкого патріота, мужнього захисника Батьківщини. Народ наділяє його неймовірною силою: висячи на гаку, він стрілами вбиває турецького царя, царицю та їх доньку. Така умовність дала змогу показати, що загарбників покарано. Українці вірили своїм захисникам-козакам, тому і склали так багато про них дум, пісень та легенд. Серед них думи і про Козака Голоту, який «не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота», і про Самій -ла Кішку, «гетьмана запорозького», і про Богдана Хмельницького, що «був за рідного брата і батька козакам». Скільки пісень складено про Богдана Хмельницького, про його героїчні битви з поляками за честь рідної землі, за честь рідного народу.

  • Чи не той то хміль,
  • Що коло тичин в’ється?
  • Ой той то Хмельницький,
  • Що з ляхами б’ється. У боротьбі з польською шляхтою Хмельницький спирався на народні маси:
  • гадки не маю –
  • За собою великую
  • Потугу я знаю.

Багатьом ляхам довелося становить собі «дубовії хати», бо був, за народними уявленнями, український гетьман непереможним. Не тільки легенди й пісні славлять Богдана Хмельницького. Є багато дум, де розповідається про героїчні подвиги українського захисника. Це думи: «Хмельницький та Барабаш», «Хмельницький і Ва-силій Молдавський», «Перемога Корсунська», «Про Хмельницького Богдана смерть, про Єврася Хмель-ниченка і Павла Тетеренка» та інші. Козаки в цих думах дуже шанують свого гетьмана:

  • «Ей, гетьмане Хмельницький,
  • Батю наш Зинов Богдане чигиринський!
  • Дай, Боже, щоб ми за твоєю головою пили
  • та гуляли,
  • Віри своєї християнської у поругу вічні часи
  • не давали!»

Були складені думи і про бойових соратників Хмельницького, наприклад, «Дума про Івана Богу-на». Ми бачимо в ній ратний подвиг цієї людини. В оточеній польськими військами Вінниці Богун застосував хитрість: наказав прорубати на льоду річки Буг ополонки і замаскувати очеретом. Не підозрюючи пастки, ворожа армія посунула на лід – багато інтервентів потонуло, багато було взято в полон. В думі гіперболізовано силу Богуна: Силу він ляхів-турків стріляв: І шабельками рубав, На аркан забирав, В річку Буг їх утопляв… В історії нашої Батьківщини було багато героїчних сторінок. Але найкращими, мені здається, були сторінки про подвиги козацькі. Недарма наш народ склав стільки пісень, дум та легенд про козацьку славу, про героїчну боротьбу за волю, за незалежність. І я гадаю, ці пісні та думи ніколи не будуть забуті нашим народом, бо вони – це нагадування нам про те,  що відбувалося багато століть тому, це наша героїчна історія!

Сподобалося вам воювати? Як кому? Це не так вже й погано. Головне, що ми з вами пригадали пісні та думи, які вам самим і на гадку не спало б прочитати. А так ще разом й історію повторили. Проте, в кого ще не зникло бажання воювати, може попливти до наступної глави, звичайно, на козацькому байдаці.

 

 





Схожі твори: